Усі зусилля Пилата звільнити Ісуса ні до чого не приводять. Попри жорстоке знущання і глузування, яке зніс Ісус, старші священики та їхні спільники залишаються незворушними. Вони й далі кричать: «На стовп його! На стовп!» Тоді Пилат каже: «То заберіть його і самі стратьте, бо я не бачу за ним жодної вини» (Івана 19:6).

Юдеям не вдається переконати Пилата в тому, що Ісус винний у скоєнні політичного злочину, тож вони вирішують звинуватити його у релігійному злочині. Як і під час засідання Синедріону, вони звинувачують його в богозневазі. «Ми маємо закон,— говорять вони,— згідно з яким він повинен померти, бо видавав себе за Божого сина» (Івана 19:7). Таке звинувачення намісник чує вперше.

Пилат повертається в палац і намагається знайти новий спосіб звільнити чоловіка, якого не зламало жорстоке знущання і про якого мала сон його дружина (Матвія 27:19). Як зрозуміти це нове звинувачення? Чому юдеї кажуть, що цей в’язень видає себе за «Божого сина»? Пилат знає, що Ісус походить з Галілеї (Луки 23:5—7). Все ж він запитує Ісуса: «Звідки ти?» (Івана 19:9). Можливо, Пилат хоче дізнатися, чи Ісус жив раніше і має божественне походження.

Пилат чув від самого Ісуса, що він є царем, але його Царство не належить до цього світу. Ісус не бачить потреби додавати щось до сказаного раніше, тому мовчить. Це зачіпає гордість Пилата, і він роздратовано каже: «Не хочеш зі мною говорити? Невже ти не знаєш, що я маю владу тебе відпустити і маю владу тебе стратити?» (Івана 19:10).

На це Ісус відповідає: «Ти не мав би наді мною жодної влади, якби не отримав згори. Тому той, хто мене тобі видав, має більший гріх» (Івана 19:11). Ісус, мабуть, не говорить про якусь конкретну людину. Натомість він показує, що Кайяфа, його спільники, а також Юда Іскаріот несуть більшу відповідальність, ніж Пилат.

Через поведінку та слова Ісуса і дедалі більший страх, що він може мати божественне походження, Пилат знову намагається звільнити його. Тоді юдеї починають говорити Пилату про те, чого він, без сумніву, дуже боїться. Вони погрожують: «Якщо відпустиш його, ти не друг цезарю. Адже кожен, хто видає себе за царя, говорить проти цезаря» (Івана 19:12).

Намісник знову виводить Ісуса надвір і, сівши на судове місце, каже юрбі: «Подивіться! Ось ваш цар!» Однак юдеї не здаються. Вони кричать:

— Геть його! Геть! На стовп його!

— Хочете, щоб я стратив вашого царя? — запитує Пилат.

— Ми не маємо іншого царя, крім цезаря! — зухвало заявляють старші священики, хоча юдеї вже довго знемагають під пануванням римлян (Івана 19:14, 15).

Піддавшись страху, Пилат поступається настійним вимогам юдеїв і віддає Ісуса на страту. Воїни здирають з нього багряну накидку та надягають на нього його вбрання. Коли вони ведуть Ісуса на страту, то змушують його нести свій стовп мук.

Тепер п’ятниця 14 нісана і наближається полудень. Ісус не спав з раннього ранку четверга і за цей час зніс дуже багато  страждань. Під вагою стовпа він втрачає останні сили. Тож воїни змушують одного перехожого, Симона з Кірени, що в Африці, нести стовп на місце страти. За Ісусом іде багато людей, і дехто з горя б’є себе в груди та оплакує його.

Ісус каже згорьованим жінкам: «Дочки єрусалимські, перестаньте плакати за мною. Плачте за собою та своїми дітьми, бо ось приходять дні, коли люди говоритимуть: “Щасливі неплідні й ті, які не народжували і не годували грудьми!” Тоді вони звернуться до гір: “Упадіть на нас!” — і до пагорбів: “Накрийте нас!” Якщо вони так роблять, коли дерево зелене, то що станеться, коли воно засохне?» (Луки 23:28—31).

Дерево, про яке говорить Ісус,— це єврейський народ. Воно поки що зелене, оскільки серед народу все ще перебуває Ісус та євреї, які в нього повірили. Але коли цих людей не стане, залишиться тільки духовно мертве ізраїльське суспільство, подібне до засохлого дерева. Який же буде плач, коли римські війська виступлять проти цього народу і виконають Божий вирок!