Петро та Іван прибувають в Єрусалим і готують все необхідне для Пасхи, як і сказав Ісус. Пізніше туди вирушає Ісус з 10 апостолами. Коли вони спускаються з Оливкової гори, вже пополудні і сонце схиляється на заході до обрію. Ісус знову побачить цей краєвид у денний час лише після свого воскресіння.

Незабаром він та його супутники прибувають до міста і входять у дім, де споживатимуть пасхальну вечерю. Вони піднімаються сходами у велику горішню кімнату, в якій усе приготоване для відзначення Пасхи. Ісус з нетерпінням чекав цієї події, і це видно з його слів: «Я дуже хотів їсти цю пасхальну вечерю з вами, перш ніж зазнаю страждань» (Луки 22:15).

Ще багато років тому з’явився звичай під час пасхальної вечері передавати чаші з вином. Коли Ісус бере одну з чаш, він складає подяку і говорить: «Візьміть її та передайте один одному. Кажу вам: відтепер я не питиму з плоду виноградної лози, аж поки не прийде Боже Царство» (Луки 22:17, 18). Тож зрозуміло, що його смерть вже близько.

В якийсь момент під час вечері Ісус робить щось особливе. Він встає, відкладає вбік своє вбрання, бере рушник і наливає у таз води. Зазвичай гостям миє ноги господар або хтось з його слуг (Луки 7:44). Оскільки господаря на цьому святкуванні немає, за це береться сам Ісус. Обов’язок господаря міг виконати будь-хто з апостолів, але, можливо, через суперництво ніхто з них цього не зробив. Хоч би як там було, апостолам стає дуже соромно, коли Ісус починає мити їм ноги.

Ісус підходить до Петра, однак той заперечує:

— Ти ніколи не будеш мити мої ноги!

— Якщо я не помию твоїх ніг, ти не матимеш частки зі мною,— каже Ісус.

— Господи,— схвильовано вигукує Петро,— помий не лише мої ноги, але й руки і голову!

Як же його, мабуть, дивує Ісусова відповідь:

— Тому, хто обмитий, не потрібно мити нічого, крім ніг, бо він увесь чистий. Ви чисті, проте не всі (Івана 13:8—10).

Ісус миє ноги усім 12 апостолам, в тому числі Юді Іскаріоту. Потім він одягає своє вбрання, знову сідає до столу і запитує: «Розумієте,  що́ я вам зробив? Ви звертаєтесь до мене: “Учителю” й “Господи”,— і робите правильно, бо так воно і є. Отже, якщо я, Господь і Вчитель, помив вам ноги, то ви також повинні мити ноги один одному. Бо я дав вам приклад, щоб ви чинили так, як я вам зробив. Щиру правду кажу вам: раб не більший від свого пана і посланець не більший від того, хто його послав. Якщо ви знаєте це, то щасливі, коли так робите» (Івана 13:12—17).

Який же чудовий урок смиренного служіння! Ісусовим послідовникам не слід прагнути бути першими, думаючи, ніби вони ліпші від інших і всі зобов’язані їм служити. Вони мають наслідувати приклад Ісуса. Для цього не потрібно дотримуватися якогось обряду миття ніг, а натомість охоче служити іншим, виявляючи смирення і безсторонність.