Пилат сказав натовпу, який вимагає Ісусової смерті: «Я... не побачив того, в чому ви його звинувачуєте. Не побачив цього також Ірод» (Луки 23:14, 15). Тепер, намагаючись врятувати Ісуса, Пилат пробує використати ще одну можливість. Він каже натовпу: «За вашим звичаєм я маю на Пасху звільнити для вас якусь людину. Хочете, звільню для вас юдейського Царя?» (Івана 18:39).

Пилат знає, що в цей час у в’язниці тримають чоловіка, на ім’я Варавва,— відомого грабіжника, заколотника і вбивцю. Тож він запитує: «Кого хочете, щоб я звільнив для вас: Варавву чи Ісуса, званого Христом?» Натовп, підбурений старшими священиками, вимагає відпустити Варавву, а не Ісуса. Пилат знову запитує:

— Кого з цих двох відпустити вам?

— Варавву,— вигукує юрба (Матвія 27:17, 21).

— А що мені робити з Ісусом, так званим Христом? — збентежено питає Пилат.

— На стовп його! — реве натовп (Матвія 27:22). Вони вимагають смерті невинної людини. Яка ж ганьба!

— За що? — запитує Пилат.— Що поганого зробив цей чоловік? Я не побачив нічого, за що він заслуговував би смерті. Тому я покараю його і відпущу (Луки 23:22).

Незважаючи на всі зусилля Пилата, розлючений натовп кричить в один голос: «На стовп його!» (Матвія 27:23). Релігійні провідники довели людей до такого безумства, що вони хочуть крові! І то крові не якогось злочинця чи вбивці, а невинного чоловіка, котрого лише п’ять днів тому вітали в Єрусалимі як Царя! Якщо в натовпі є учні Ісуса, то вони весь час мовчать і намагаються не привертати до себе уваги.

Пилат, побачивши, що йому нічого не вдається зробити і що здіймається неабияке замішання, бере воду і миє руки перед натовпом. Він каже: «Я не винний у крові цього чоловіка. Дивіться самі». Але навіть це не стримує людей. Вони кричать: «Нехай його кров буде на нас і на наших дітях» (Матвія 27:24, 25).

Намісник більше прагне задовольнити натовп, ніж повестися правильно. Виконуючи вимогу людей, він відпускає Варавву, а Ісуса наказує роздягти і висікти бичем.

 Після нещадного бичування воїни ведуть Ісуса у палац намісника. Там збирається весь загін, і знущання продовжуються. Воїни сплітають терновий вінок і натягують Ісусу на голову. Вони дають йому в праву руку очеретину і одягають на нього багряну накидку, яку носять царі. Глузуючи, вони кажуть: «Вітаємо тебе, Царю юдейський!» (Матвія 27:28, 29). Воїни також плюють на Ісуса і б’ють його по щоках. Потім вони забирають очеретину і б’ють нею Ісуса по голові. Від ударів міцною очеретиною гострі колючки принизливого вінка ще глибше впиваються йому в шкіру.

Ісус поводиться з надзвичайною гідністю і мужністю. Це справляє на Пилата таке сильне враження, що він знову пробує зняти з себе тягар відповідальності, кажучи: «Послухайте! Я виводжу його до вас, аби ви знали, що я не бачу за ним жодної вини». Можливо, він сподівається, що вигляд побитого і закривавленого Ісуса зм’якшить серця людей. Коли Ісус стає перед безжалісною юрбою, Пилат проголошує: «Подивіться, оце чоловік!» (Івана 19:4, 5).

Хоча Ісуса жорстоко побили і він весь у ранах, в його поведінці стільки гідності і незворушного спокою! Це вражає навіть Пилата, тому в його словах відчувається не лише жаль, але й глибока повага до Ісуса.