Ісус перебуває у храмі. Щойно старші священики і старійшини народу вимагали від нього пояснення, якою владою він усе чинить. Проте своєю відповіддю Ісус поставив їх у безвихідне становище, і вони замовкли. Тепер Ісус за допомогою прикладу показує, якими людьми вони є насправді.

Ісус розповідає: «Один чоловік мав двох синів. Підійшовши до першого, він попросив: “Сину, піди попрацюй сьогодні у винограднику”. У відповідь той сказав: “Не піду”, проте згодом пошкодував про це і пішов. Підійшовши до другого, батько попросив те саме. Той відповів: “Добре, пане”, але не пішов. Який з двох синів виконав волю свого батька?» (Матвія 21:28—31). Відповідь очевидна — волю батька виконав перший син.

Тож Ісус говорить противникам: «Правду кажу вам: збирачі податків і повії йдуть у Боже Царство попереду вас». Збирачі податків і повії спочатку не служили Богу. Але, подібно до першого сина, вони розкаялися і тепер служать йому. А релігійні провідники, подібно до другого сина, заявляють, що служать Богові, та в дійсності не роблять цього. Ісус пояснює: «Іван [Хреститель] прийшов до вас, вказуючи шлях праведності, але ви не повірили йому, однак збирачі податків і повії повірили. Ви ж, навіть коли побачили це, все одно не покаялися і не повірили йому» (Матвія 21:31, 32).

Після того Ісус розповідає інший приклад. Він показує, що проблема релігійних провідників полягає не тільки в тому, що вони нехтують служінням Богу. Насправді вони лихі, зіпсовані люди. «Один чоловік посадив виноградник,— розповідає Ісус,— обніс його огорожею, видовбав заглибину для давильні і поставив вежу. Тоді він здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну. У відповідну пору він послав до виноградарів свого раба, щоб забрати частину врожаю. Проте виноградарі схопили його, побили й відіслали ні з чим. Потім господар послав іншого раба. Але вони розбили йому голову і зганьбили його. Він послав ще одного раба, але того вони взагалі вбили. Посилав він і багатьох інших, але деяких вони побили, а деяких убили» (Марка 12:1—5).

Чи Ісусові слухачі зрозуміють цей приклад? Вони, можливо, пригадують осудливі слова Ісаї: «Виноградник Єгови, Бога військ,— це народ Ізраїля, мешканці Юди — то насадження, яке він любив. Він сподівався правосуддя, а тут — несправедливість» (Ісаї 5:7). Суть Ісусових слів подібна. Землевласник — це Єгова, а виноградник — ізраїльський народ, для якого Божий Закон наче захисна огорожа. Єгова посилав пророків, щоб навчати свій народ і допомагати йому приносити добрий плід.

Проте «виноградарі» познущалися над «рабами» і повбивали їх. Ісус пояснює: «Був у [власника винограднику] ще улюблений син. Його він послав останнім, кажучи: “До мого сина вони поставляться з повагою”. Але виноградарі почали говорити між собою: “Це спадкоємець. Ходімо вбиймо його, і спадщина буде нашою”. Тож вони схопили його, вбили й викинули з винограднику» (Марка 12:6—8).

Далі Ісус запитує релігійних провідників:

— Що ж тепер зробить власник? (Марка 12:9).

— За все зло, яке вони вчинили, він спровадить на них жахливу смерть, а виноградник здасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди у відповідну пору,— говорять вони (Матвія 21:41).

 Отже, релігійні провідники, самі того не усвідомлюючи, виносять собі вирок, оскільки вони теж належать до «виноградарів» Божого «винограднику», ізраїльського народу. Плоди, які Єгова по праву сподівається отримати від «виноградарів», включають у себе віру в його Сина, Месію. Ісус дивиться у вічі релігійним провідникам і питає: «Хіба ви ніколи не читали в Писанні: “Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем. Це від Єгови, і воно дивовижне в наших очах”?» (Марка 12:10, 11). Тоді Ісус відверто каже: «Ось чому говорю вам: Боже Царство буде забране від вас і дане народу, який приносить плоди Царства» (Матвія 21:43).

Книжники і старші священики починають розуміти, що «цей приклад був саме про них» (Луки 20:19). Тепер вони, як ніколи раніше, хочуть вбити Ісуса — законного «спадкоємця». Але вони не наважуються відразу це зробити, тому що бояться людей, які вважають його пророком.