У понеділок пополудні Ісус залишає Єрусалим і повертається у Віфанію, розташовану на східному схилі Оливкової гори. Він, мабуть, ночує в домі своїх друзів — Лазаря, Марії та Марти.

Вранці 11 нісана Ісус з учнями знову вирушає в дорогу до Єрусалима, щоб востаннє відвідати храм. Це буде також останній день його проповідницького служіння. Потім він відзначить Пасху і започаткує Спомин своєї смерті, а тоді його засудять і стратять.

Ісус та його учні йдуть з Віфанії в Єрусалим дорогою, що веде через Оливкову гору. Петро бачить фігове дерево, яке Ісус прокляв попереднього ранку, і вигукує: «Учителю, поглянь! Фігове дерево, яке ти прокляв, засохло» (Марка 11:21).

Чому Ісус зробив так, що дерево засохло? Він пояснює: «Правду кажу вам: якщо матимете віру й не будете сумніватись, то зробите не лише те, що я зробив з фіговим деревом. Навіть якщо ви скажете цій горі: “Піднімись і кинься в море”, то так і станеться. І все, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте» (Матвія 21:21, 22). Ісус вже говорив, що віра може пересувати гори, і тепер він повторює цю думку (Матвія 17:20).

На прикладі засохлого фігового дерева Ісус наочно показує, наскільки важливо мати віру в Бога. Він каже: «Про що молитесь і просите, вірте, що вже отримали, і обов’язково отримаєте» (Марка 11:24). Який же цінний урок для всіх Ісусових послідовників! Він особливо важливий для апостолів, оскільки невдовзі їх чекають важкі випробування. Далі Ісус навчає на прикладі цього дерева ще одного уроку.

Ізраїльський народ, подібно до цього фігового дерева, має оманливий вигляд. Ізраїльтяни перебувають в угоді з Богом, і на перший погляд здається, що вони дотримуються його Закону. Але насправді більшість з них не виявляє віри і не приносить добрих плодів. Вони навіть відкидають Божого Сина! Отже, зробивши так, що неплідне фігове дерево засохло, Ісус показує, що́ чекає ізраїльський народ, який не приносить плодів і не виявляє віри.

Незабаром Ісус з учнями входить у Єрусалим. За своїм звичаєм він іде у храм і починає навчати. Старші священики і старійшини народу, очевидно маючи на увазі те, як Ісус напередодні повівся з міняльниками, запитують: «Якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?» (Марка 11:28).

Ісус відповідає: «І я вас про щось запитаю. Якщо відповісте, то я вам скажу, якою владою чиню все це. Звідки Іван отримав владу хрестити: з неба чи від людей? Скажіть». Їхнє запитання обертається проти них самих. Тому священики і старійшини радяться між собою, як відповісти: «Якщо скажемо: “З неба”, він запитає: “Чому ж ви йому не повірили?” Але як ми скажемо: “Від людей”?» Вони міркують так зі страху перед натовпом, «бо всі вважа[ють], що Іван дійсно був пророком» (Марка 11:29—32).

Не знайшовши належної відповіді, противники кажуть: «Не знаємо». Тоді Ісус говорить: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це» (Марка 11:33).