Вороги Ісуса обурені. Щойно він навів приклади, які викрили їхню зіпсованість. Тож фарисеї змовляються, щоб спіймати його на слові. Вони хочуть змусити Ісуса сказати щось таке, за що зможуть передати його в руки римського намісника. Для цього фарисеї платять своїм учням, аби ті зловили його на слові (Луки 6:7).

«Учителю,— кажуть вони,— ми знаємо, що ти правильно говориш і навчаєш. Також ти безсторонній і завжди навчаєш Божої дороги згідно з правдою. Скажи, чи дозволено платити кесарю подушний податок?» (Луки 20:21, 22). Ісус не вірить їхнім улесливим словам, бо знає, що за ними криється лицемірство і обман. Якщо він скаже: «Ні, не дозволено», то його звинуватять у бунті проти Риму. А коли він скаже: «Так, ви повинні платити», то люди, які й без того озлоблені на римську владу, можуть неправильно його зрозуміти і накинутись на нього. Що ж відповість Ісус?

— Лицеміри, чому ви мене випробовуєте? — говорить він.— Покажіть мені монету, якою сплачують податок.

Йому приносять денарій, і він запитує:

— Чиє це зображення та ім’я?

— Кесареве,— кажуть вони.

— Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові,— мудро відповідає їм Ісус (Матвія 22:18—21).

 Чоловіки дивуються словам Ісуса. Його відповідь змушує їх замовкнути, і вони йдуть геть. Але того дня не лише фарисеї намагаються зловити Ісуса на слові. Коли їхні спроби зазнають невдачі, до нього підходять провідники іншої релігійної групи.

Садукеї, які не вірять у воскресіння, порушують питання про воскресіння і левірат. Вони запитують: «Учителю, Мойсей сказав: “Коли якийсь чоловік помре бездітним, то його брат повинен одружитися з його дружиною і продовжити рід свого брата”. Тож було в нас семеро братів. Перший одружився і помер та, не маючи потомка, залишив дружину для свого брата. Те саме сталося і з другим, і з третім, і так аж до сьомого. Кінець кінцем померла й сама жінка. Отже, коли настане воскресіння, кому із сімох вона буде дружиною? Адже всі вони були одружені з нею» (Матвія 22:24—28).

Садукеї визнають писання Мойсея, тому Ісус каже їм у відповідь: «Хіба не тому ви помиляєтесь, що не знаєте ні Писань, ні того, як діє Божа сила? Бо коли воскресають з мертвих, то ні чоловіки, ні жінки не одружуються, тоді вони подібні до ангелів у небі. Коли ж говорити про воскресіння мертвих, то хіба ви не читали в книзі Мойсея, у розповіді про терновий кущ, що Бог сказав йому: “Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова”? Він Бог не мертвих, а живих. Так що ви дуже помиляєтеся» (Марка 12:24—27; Вихід 3:1—6). Натовп вражений Ісусовою відповіддю.

Після того як Ісус змушує фарисеїв і садукеїв замовкнути, вони приходять разом, щоб випробувати його. Один книжник запитує:

— Учителю, яка заповідь найбільша в Законі? (Матвія 22:36).

— Перша така: «Слухай, Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова, і люби Єгову, Бога свого, всім своїм серцем, всією своєю душею, всім своїм розумом та всією своєю силою». А друга така: «Люби свого ближнього, як самого себе». Немає заповіді, більшої від цих,— відповідає Ісус (Марка 12:29—31).

Почувши це, книжник говорить: «Учителю, ти сказав добре і правдиво: “Він — один, і немає іншого, крім нього”; і треба любити його всім своїм серцем, всім своїм розумінням і всією своєю силою, а також любити ближнього, як самого себе. Це набагато цінніше від усіх цілопалень та жертв». Побачивши, що книжник говорить розсудливо, Ісус каже йому: «Ти недалеко від Божого Царства» (Марка 12:32—34).

Вже три дні (9, 10 та 11 нісана) Ісус навчає в храмі. Деякі люди, як-от цей книжник, слухають його із задоволенням. Але цього не скажеш про релігійних провідників, які тепер «не наважу[ють]ся ще про щось його розпитувати».