На сьомий день, який є останнім днем Свята наметів, Ісус навчає в тій частині храму, що називається «скарбницею» (Івана 8:20; Луки 21:1). Очевидно, вона розташована на подвір’ї жінок, і сюди люди приносять свої пожертви.

Вночі протягом усього свята ця частина храму освітлюється по-особливому. Тут стоять чотири величезних світильники, на кожному з яких по чотири великі чаші, наповнені олією. Світло цих світильників настільки яскраве, що добре освітлює велику площу. Можливо, наступні слова Ісуса нагадують про це його слухачам: «Я світло для світу. Хто йде за мною, той ніколи не ходитиме в темряві, а матиме світло, яке веде до життя» (Івана 8:12).

Фарисеї заперечують йому:

— Ти свідчиш сам про себе, тому твоє свідчення неправдиве.

— Хоча я свідчу сам про себе, моє свідчення правдиве, бо я знаю, звідки прийшов і куди йду. Ви ж не знаєте, ані звідки я прийшов, ані куди йду,— каже Ісус. Потім він додає: — У вашому ж Законі написано: «Свідчення двох осіб правдиве». Отже, про себе свідчу я сам, а також мій Батько, який мене послав (Івана 8:13—18).

Але фарисеї не згідні з доводами Ісуса, тому запитують:

— Де ж твій Батько?

— Ви не знаєте ні мене, ні мого Батька,— рішуче відповідає Ісус.— Якби ви знали мене, то знали б і мого Батька (Івана 8:19).

 Попри те, що фарисеї далі хочуть заарештувати Ісуса, ніхто цього так і не робить.

Ісус знову говорить: «Я відходжу, і ви будете шукати мене, але все одно помрете у своєму гріху. І, куди я йду, ви прийти не зможете». Юдеї, неправильно зрозумівши ці слова, здивовано запитують: «Він що, збирається себе вбити? Чому він каже: “Куди я йду, ви прийти не зможете”?» Вони не розуміють Ісуса, тому що не знають, звідки він прийшов. Тож Ісус пояснює: «Ви знизу, а я згори. Ви з цього світу, я ж не з цього світу» (Івана 8:21—23).

Ісус говорить про своє життя до приходу на землю і про те, що він обіцяний Месія, тобто Христос, якого релігійні провідники мали б розпізнати. Але фарисеї з презирством запитують: «Хто ж ти такий?» (Івана 8:25).

Оскільки вони ставляться до Ісуса вороже і зневажливо, він каже: «Навіщо я взагалі з вами розмовляю?» Все ж Ісус починає говорити про Батька і пояснює, чому юдеї мають слухати Сина: «Той же, хто мене послав, говорить правду, і я виявляю світові лише те, що чув від нього» (Івана 8:25, 26).

Наступні слова Ісуса свідчать, що він, на відміну від юдеїв, довіряє своєму Батькові: «Коли ви піднесете Сина людського, то зрозумієте, що це я і що я нічого не роблю від себе, а говорю все так, як навчив мене Батько. І той, хто мене послав, постійно зі мною: він не покинув мене, бо я завжди роблю те, що йому до вподоби» (Івана 8:28, 29).

Проте деякі юдеї повірили в Ісуса, тому він говорить їм: «Якщо ви перебуваєте в моєму слові, то ви справді мої учні. Ви пізна́єте правду, і правда зробить вас вільними» (Івана 8:31, 32).

Декому з присутніх думка про звільнення здається дивною. Вони заперечують: «Ми Авраамові потомки і ніколи не були чиїмись рабами. Чому ж ти кажеш: “Станете вільними”?» Юдеї знають, що вони часто опинялися під владою інших народів, але не хочуть, щоб їх називали рабами. Однак Ісус вказує їм на те, що вони досі в рабстві: «Щиру правду кажу вам: кожен, хто чинить гріх, є рабом гріха» (Івана 8:33, 34).

Оскільки юдеї відмовляються визнати, що є рабами гріха, вони наражають себе на небезпеку. Ісус пояснює: «Раб залишається в домі не назавжди, а син — назавжди» (Івана 8:35). Раб не має права на спадщину, і його в будь-який момент можуть вигнати. Але син, рідний чи усиновлений, залишається в домі «назавжди», тобто на все життя.

Отже, правда про Сина — це правда, що назавжди звільнить людей від гріха, який веде до смерті. «Якщо Син вас визволить, то ви будете справді вільними»,— говорить Ісус (Івана 8:36).