Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

РОЗДІЛ 74

Ісус навчає про гостинність і молитву

Ісус навчає про гостинність і молитву

ЛУКИ 10:38—11:13

  • ІСУС ВІДВІДУЄ МАРТУ І МАРІЮ

  • ВАЖЛИВО НАПОЛЕГЛИВО МОЛИТИСЬ

На східному схилі Оливкової гори, приблизно за три кілометри від Єрусалима, лежить село Віфанія (Івана 11:18). Ісус йде туди і заходить у дім, де живуть дві сестри, Марта і Марія, та їхній брат Лазар. Вони є друзями Ісуса і тепло його зустрічають.

Приймати Месію — велика честь. Марті дуже хочеться якнайкраще подбати про Ісуса, тому вона починає готувати вишукані страви. Тимчасом як Марта працює, її сестра Марія сидить біля ніг Ісуса і слухає його. Згодом Марта говорить Ісусові: «Господи, невже тобі байдуже, що моя сестра залишила мене одну поратися коло всього? Скажи, нехай вона прийде і допоможе мені» (Луки 10:40).

Однак Ісус нічого не каже Марії. Натомість він радить Марті занадто не перейматися матеріальним: «Марто, Марто, ти тривожишся і непокоїшся багатьма речами. А насправді потрібно небагато або взагалі щось одне. Марія ж вибрала ліпшу частку, яка від неї не забереться» (Луки 10:41, 42). Ісус говорить, що не варто витрачати багато часу на приготування численних страв — достатньо скромного частування.

У Марти добрі наміри, вона хоче бути гостинною. Але, надмірно турбуючись про їжу, вона втрачає нагоду навчитися цінних істин від Божого Сина. Тому Ісус наголошує, що Марія зробила мудрий вибір, який принесе їй вічні благословення. Ця історія містить важливий урок, який нам усім було б добре пам’ятати.

Іншого разу Ісус навчає ще одного не менш цінного уроку. Один учень питає його: «Господи, Іван навчив своїх учнів молитися, навчи нас і ти» (Луки 11:1). Приблизно півтора року тому Ісус уже говорив про це в Нагірній проповіді (Матвія 6:9—13). Але цей учень, можливо, не був тоді присутнім. Тож Ісус повторює головні думки, а потім наводить приклад, щоб підкреслити, наскільки важливо наполегливо молитися:

«Скажімо, хтось із вас має друга та опівночі піде до нього і попросить: “Друже, позич мені три хлібини, бо прийшов до мене приятель просто з дороги і я не маю що йому дати”. А той, не виходячи з дому, скаже: “Не турбуй мене. Двері замкнені, і ми з дітьми вже в ліжку. Я не можу встати й дати тобі щось”. Кажу вам: навіть якщо він не встане й не дасть йому заради дружби, то обов’язково встане через наполегливість свого друга й дасть йому все, чого той потребує» (Луки 11:5—8).

Ісус не має на увазі, що Єгова, подібно до цього друга, неохоче відповідає на наші прохання. Радше він показує: якщо навіть цей друг попри своє небажання виконує наполегливу просьбу, то люблячий небесний Батько обов’язково відповість на щирі прохання своїх вірних слуг. Ісус продовжує: «Кажу вам: невпинно просіть — і отримаєте, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять. Бо кожен, хто просить, отримає, хто шукає — знайде і хто стукає — тому відчинять» (Луки 11:9, 10).

Потім Ісус підкреслює цю думку, порівнюючи земних батьків з Єговою: «Чи є серед вас батько, який дасть своєму синові змію, коли той попросить риби? Або чи дасть сину скорпіона, коли той попросить яйце? Отже, якщо ви, хоча й грішні, знаєте, як давати своїм дітям добрі дари, то тим більше небесний Батько дасть святий дух тим, хто просить у нього!» (Луки 11:11—13). Яке ж чудове запевнення! Справді, наш Батько охоче вислуховує нас і задовольняє наші потреби.