Минуло вже приблизно три роки з часу хрещення Ісуса, і він став дуже відомий. Тисячі юдеїв бачили його чуда, і про його діла говорять по всьому краю. Тож багато людей, які прийшли до Єрусалима на Свято наметів, розшукують його.

Думки про Ісуса розділилися. Одні кажуть: «Він добра людина», а інші: «Ні, недобра, він вводить в оману народ» (Івана 7:12). У перші дні свята багато хто говорить про Ісуса, але потай. Ніхто не наважується висловлюватися про нього відкрито через страх перед юдейськими релігійними провідниками.

Ісус приходить у храм, коли половина свята вже минула. Люди вражені тим, як вміло він навчає. Ісус ніколи не вчився в рабинських школах, тому юдеї дивуються: «Звідки цей чоловік так добре знає Писання, якщо не навчався у школах?» (Івана 7:15).

«Те, чого я навчаю, походить не від мене,— пояснює Ісус,— а від того, хто мене послав. Якщо хтось хоче виконувати Божу волю, то він знатиме, від Бога це вчення чи я говорю сам від себе» (Івана 7:16, 17). Вчення Ісуса узгоджується з Божим Законом, тому люди мали б розуміти, що він шукає не власної слави, а слави для Бога.

Далі Ісус каже: «Хіба Мойсей не дав вам Закон? Проте жоден з вас не слухається Закону. Чому ж ви хочете мене вбити?» Дехто з натовпу — мабуть, ті, хто прийшов на свято з інших місцевостей,— не знає, що Ісуса хочуть вбити. Їм не віриться, що хтось бажає смерті такому вчителю, тому вони доходять висновку, що з ним щось негаразд, і кажуть: «Ти маєш демона! Хто хоче тебе вбити?» (Івана 7:19, 20).

Юдейські релігійні провідники хотіли вбити Ісуса ще півтора року тому, коли він зцілив чоловіка в суботу. Тож тепер за допомогою логічних аргументів він виявляє непослідовність їхніх міркувань. Ісус звертає увагу на те, що, за Законом, хлопчиків обрізають на восьмий день, навіть якщо це випадає на суботу. Тоді він запитує: «Якщо людині роблять обрı́зання в суботу, щоб не порушувати Закон Мойсея, чому ви лютуєте через те, що в суботу я повністю зцілив чоловіка? Перестаньте судити за зовнішністю, а судіть праведно» (Івана 7:23, 24).

Жителі Єрусалима, які знають, в чому річ, говорять: «Хіба це не той чоловік, якого [начальники] хочуть убити? Він же відкрито розмовляє з людьми, і ніхто йому нічого не каже. Невже начальники і справді переконались, що він Христос?» Чому ж люди не вірять, що Ісус є Христом? Вони кажуть: «Ми знаємо, звідки він родом, а коли прийде Христос, ніхто не буде знати, звідки він» (Івана 7:25—27).

Прямо в храмі Ісус говорить їм у відповідь: «Ви знаєте і мене, і звідки я родом. Я не прийшов від себе самого, і той, хто мене послав, дійсно існує, але ви його не знаєте. Я ж його знаю, бо прийшов від нього, він сам мене послав» (Івана 7:28, 29). Почувши ці відверті слова, люди намагаються схопити Ісуса, можливо, для того, щоб вкинути його до в’язниці або вбити. Але їм це не вдається, бо час його смерті ще не прийшов.

 У той же час багато людей вчинили мудро і повірили в Ісуса. Він ходив по воді, втихомирював вітер, кількома хлібами та рибами годував тисячі людей, зціляв хворих та кульгавих, повертав зір сліпим, зціляв прокажених і навіть воскрешав померлих. Тому в людей є всі підстави запитати: «Коли прийде Христос, хіба він виконає більше чуд, ніж цей чоловік?» (Івана 7:31).

Почувши, що́ люди говорять про Ісуса, фарисеї та старші священики посилають охоронців арештувати його.