Ісус, мабуть, все ще перебуває в Переї на східному боці Йордану, коли розповідає приклади про загублену овечку і про загублену драхму. Обидва приклади вчать цінного уроку: ми повинні тішитися, коли грішники розкаюються і повертаються до Бога. Фарисеї і книжники, які засуджують Ісуса за те, що він приятелює з такими людьми, теж мали б чогось навчитися з цих прикладів. Але чи вони роблять це? Чи розуміють, які почуття до розкаяних грішників має наш небесний Батько? Щоб знову підкреслити цю важливу істину, Ісус розказує зворушливий приклад.

У цьому прикладі йдеться про батька, який має двох синів. Головний персонаж — це молодший син. Те, що Ісус розповідає про нього, є дуже повчальним для фарисеїв, книжників та інших слухачів. Однак з поведінки батька і старшого сина теж можна багато навчитися. Тому звернімо увагу на всіх трьох персонажів.

Ісус говорить: «Один чоловік мав двох синів. Якось молодший попросив його: “Батьку, віддай мені частину майна, яка мала б перейти до мене”. Тож батько розділив між ними свій маєток» (Луки 15:11, 12). Зауважмо, що молодший син просить про спадок не тому, що батько вже помер. Його батько живий. Проте син хоче отримати свою частку негайно, щоб бути незалежним і розпоряджатися майном на свій розсуд. Дізнаймося, що сталося далі.

«Через декілька днів,— пояснює Ісус,— молодший син зібрав усі свої речі й вирушив у далеку країну і там, живучи розгульно, промарнував своє майно» (Луки 15:13). Замість того щоб жити в безпеці у рідному домі, де батько піклується про своїх дітей і дбає про їхні потреби, цей син вирушає в далеку країну. Він веде розпусне життя і розтрачує усю свою спадщину.  Потім для нього настають скрутні часи. Ісус говорить:

«Коли ж він розтратив усе, в країні настав сильний голод, і він опинився у скруті. Він навіть пішов і найнявся на роботу до одного жителя тієї країни, і той послав його на свої поля пасти свиней. І він хотів наїстися стручками ріжкового дерева, якими годували свиней, але й цього йому ніхто не давав» (Луки 15:14—16).

Молодший син змушений пасти свиней, хоча за Божим Законом вони нечисті. Він відчуває такий нестерпний голод, що готовий їсти те, що зазвичай їдять лише тварини, наприклад свині, яких він пасе. Зрештою нужда і безвихідь змушують цього сина опам’ятатися. І що він робить? Він каже собі: «Скільки наймитів у мого батька мають надмір хліба, а я тут помираю з голоду! Встану та піду до батька і скажу йому: “Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе. Я більше не гідний називатися твоїм сином. Прийми мене за свого наймита”». Тож він встає і йде до батька (Луки 15:17—20).

Як батько зустріне сина? Чи почне кричати на нього і докоряти йому за немудре рішення піти з дому? Чи буде байдужим і покаже, що його тут не чекають? А що зробили б ви на місці батька? Що, якби це були ваш син чи дочка?

Ось як Ісус описує почуття і вчинки батька: «Батько ще здалека побачив [сина] і, пройнявшись жалем, побіг йому назустріч, обійняв його і поцілував» (Луки 15:20). Навіть якщо батько чув про розгульне життя сина, він все одно тепло приймає його. Чи ця історія послужить уроком для релігійних провідників, які твердять, ніби знають Єгову і поклоняються йому? Чи вони зрозуміють, що́ відчуває наш небесний Батько, коли хтось щиро кається? І чи усвідомлять, що Ісус ставиться до людей так само?

Проникливий батько, мабуть, помічає смуток і пригнічення на обличчі сина, тому розуміє, що він розкаявся. Батько перший іде назустріч, і це допомагає синові зізнатися у своїх гріхах. Ісус продовжує: «Тоді син сказав: “Батьку, згрішив я проти небес і проти тебе. Я більше не гідний називатися твоїм сином”» (Луки 15:21).

Батько наказує рабам: «Швидко принесіть найліпші шати й одягніть його, надіньте йому на руку перстень і взуйте в сандалії. Також приведіть і заріжте відгодоване теля. Будемо їсти і святкувати, бо мій син був мертвий, але ожив; він загубився, але знайшовся». І вони починають веселитись (Луки 15:22—24).

Тим часом старшого сина немає вдома, він у полі. Ісус розповідає про нього: «Коли він, вертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. Він покликав одного зі слуг і запитав, що трапилось. А той відповів: “Твій брат повернувся, і батько, побачивши його живим і здоровим, зарізав відгодоване теля”. Тоді старший син розгнівався і не захотів увійти в дім, а батько вийшов і почав упрошувати його. Однак той сказав батькові: “Слухай! Я стільки років служив тобі, як раб, і жодного разу не порушив  твоїх наказів, а ти ні разу не дав мені й козеняти, щоб я повеселився з друзями. Але як тільки прийшов оцей твій син, котрий промарнував з повіями твій маєток, ти зарізав для нього відгодоване теля”» (Луки 15:25—30).

Хто, подібно до старшого сина, критикує Ісуса за милосердне ставлення до простих людей і грішників? Книжники і фарисеї. Власне їхні слова осуду спонукують Ісуса розповісти цей приклад. Але ця історія повчальна для кожного, кому не подобається, що Бог виявляє до грішників милосердя.

Приклад закінчується словами, з якими батько звертається до свого старшого сина: «Сину, ти завжди зі мною, і все, що я маю,— твоє. Ми ж мали відсвяткувати й порадіти, бо твій брат був мертвий, але ожив, він загубився, але знайшовся» (Луки 15:31, 32).

Ісус не говорить, як зрештою повівся старший син. Однак після Ісусової смерті і воскресіння «багато священиків навер[ну]лися на віру» (Дії 6:7). Можливо, серед них були й ті, хто слухав Ісусову захопливу розповідь про загубленого сина. Так, навіть вони опам’яталися, покаялись і повернулися до Бога.

Цей чудовий приклад містить важливі уроки не лише для Ісусових учнів, які жили у давні часи, а й для нас сьогодні. По-перше, в ньому показано, наскільки безглуздо вирушати в «далеку країну» у пошуках спокусливих втіх. Набагато ліпше залишатися в безпеці серед Божого народу і відчувати любов нашого Батька, який піклується про нас і дбає про наші потреби.

По-друге, якщо хтось із нас зійде з Божої дороги, то треба смиренно повернутися до нашого Батька, щоб знову втішатися його схваленням.

Ще одного уроку можна навчитися з того, як на повернення молодшого сина відреагували батько і старший син. Батько радо прийняв сина і пробачив йому, а старший син, навпаки, розгнівався. Божі служителі мають прощати і приймати кожного, хто щиро кається і повертається в «дім» Батька. Отже, радіймо за нашого брата, який «був мертвий, але ожив... загубився, але знайшовся».