Коли Ісус подорожує через Перею в Єрусалим, до нього підбігає багатий молодий чоловік і падає перед ним на коліна. Цей чоловік — «начальник», можливо начальник синагоги або член Синедріону. Він запитує: «Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?» (Луки 8:41; 18:18; 24:20).

«Чому називаєш мене добрим? — відповідає Ісус.— Ніхто не є добрим, крім одного — Бога» (Луки 18:19). Очевидно, молодий чоловік використовує слово «добрий» як титул, подібно як це роблять рабини. Хоча Ісус дійсно є добрим вчителем, він дає зрозуміти чоловікові, що такий титул належить лише Богу.

«Але якщо ти бажаєш отримати життя, то виконуй заповіді»,— радить Ісус. «Які?» — питає чоловік. У відповідь Ісус цитує п’ять з Десяти заповідей: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не давай неправдивого свідчення, шануй батька і матір». Потім він нагадує ще важливішу заповідь: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 19:17—19).

«Усього цього я дотримуюся,— говорить чоловік.— Чого ще бракує мені?» (Матвія 19:20). Можливо, він думає, що повинен зробити якийсь героїчний вчинок, щоб заслужити вічне життя. Ісус бачить щирість молодого чоловіка і проймається до нього любов’ю (Марка 10:21). Проте цей чоловік має одну проблему.

Він прив’язаний до свого майна, тому Ісус каже: «Одного тобі бракує: піди продай усе, що маєш, і роздай гроші бідним. Так ти збереш собі скарб у небі. А тоді приходь та будь моїм учнем». Чоловік міг би роздати свої гроші бідним, які не мають чим віддячити  йому, і потім стати послідовником Ісуса. Але Ісус, мабуть, з жалем спостерігає, як цей чоловік підводиться і йде від нього засмучений. Чоловіка засліплює любов до багатства, свого «великого маєтку», і він не бачить справжніх скарбів (Марка 10:21, 22). Ісус говорить: «Як важко буде тим, хто має гроші, потрапити в Боже Царство!» (Луки 18:24).

Ісусові слова дивують учнів. Проте вони ще більше дивуються, коли Ісус каже: «Легше верблюдові пролізти крізь вушко швейної голки, ніж багатому ввійти в Боже Царство». Тоді учні запитують: «Чи може тоді взагалі хтось спастися?» Невже це не під силу жодній людині? Пильно подивившись на них, Ісус відповідає: «Те, що неможливо для людей, для Бога можливо» (Луки 18:25—27).

Петро говорить, що вони зробили зовсім інший вибір, ніж багатий чоловік: «А от ми... ми полишили все і пішли за тобою. Що ж нам за це буде?» Тоді Ісус каже, що вони отримають нагороду за свій правильний вибір: «Під час відтворення, коли Син людський сяде на свій величний престол, ви, ті, хто пішов услід за мною, також сядете на 12 престолах і будете судити 12 племен Ізраїля» (Матвія 19:27, 28).

Зрозуміло, що Ісус має на увазі той час, коли на землі будуть відтворені, або відновлені, умови, які існували в Едемському саду. Петро та інші учні отримають нагороду — вони правитимуть разом з Ісусом над райською землею. Безперечно, заради такої нагороди варто піти на будь-які жертви.

Усе це чекає їх у майбутньому. Але навіть тепер вони отримують благословення. «Немає нікого, хто покинув би заради Божого Царства дім, чи дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей,— каже Ісус,— і не отримав би в багато разів більше у цей час, а в прийдешньому віці — вічне життя» (Луки 18:29, 30).

Хоч би куди пішли його учні, вони будуть насолоджуватися товариством одновірців, з якими матимуть ближчі взаємини, ніж з родичами. На жаль, багатий молодий начальник, напевно, не отримає цієї нагороди, а також можливості увійти в Боже небесне Царство.

Далі Ісус каже: «Тож багато перших стануть останніми, а останні — першими» (Матвія 19:30). Що означають його слова?

Багатий молодий начальник належить до «перших», оскільки є одним з юдейських провідників. Він дотримується Божих заповідей, тому перед ним відкриті великі можливості і водночас на ньому лежить велика відповідальність. Проте він цінує багатство і статки понад усе в житті. На відміну від нього, прості люди розуміють, що вчення Ісуса — це правда і дорога до життя. Вони, образно кажучи, були «останніми», але тепер стають «першими». В майбутньому вони сидітимуть на небесних престолах з Ісусом і правитимуть над райською землею.