Наші брати і сестри не піддавалися залякуванням, а й далі збиралися разом. Щоб захистити вісників, старійшини вжили деяких заходів. Андре Карбонно, юрист з Канади, який тоді обстоював права наших одновірців, пригадує: «Один з братів завжди чергував з мобільним біля місця проведення зібрання. Як тільки він бачив, що наближається юрба, то відразу попереджав про потенційну небезпеку старійшин».

Після кожного нападу двоє представників філіалу відвідували та підбадьорювали вісників. «Вражало те, що на зібраннях вони завжди бачили щасливих усміхнених братів і сестер»,— каже Андре Карбонно.

Таку ж рішучість виявляли і зацікавлені, які не були учасниками тих подій. Андре пригадує розмову з жінкою, котра тоді захотіла стати неохрещеним вісником. Вона сказала йому: «Я дивилася все це по телевізору і побачила чітку різницю між правдивими та фальшивими християнами. А я хочу бути правдивою християнкою».

У ті нелегкі роки грузинські Свідки виявили справжню віру та мужність, залишаючись активними в проповідницькій праці. Непохитну віру виявляли й вісники, які захищали одновірців у судах.

Часто у мас-медіа Свідків представляли як тих, хто розбиває сім’ї, відмовляється від медичної допомоги й діє всупереч інтересам держави. Юристи, які обстоювали наші права, ризикували своєю репутацією та кар’єрою.

 Джон Бернс, юрист з Канади, котрий допомагав грузинським братам в той період, пригадує: «Місцеві Свідки-юристи були готові до співпраці. Хоча це могло відбитися на їхній кар’єрі, вони не боялися виступати в судах як Свідки Єгови». Ті сміливі вісники охоче допомагали «захищати і законно утверджувати добру новину» (Філ. 1:7).

А тим часом Божі служителі і далі зносили переслідування. 8 січня 2001 року Свідки Єгови склали петицію з проханням захистити їх  від нападів юрби і віддати під суд учасників брутальних заколотів проти мирних громадян Грузії.

Брат Бернс пояснює: «Цією петицією ми хотіли показати, що більшість грузинів не схвалює насилля над Свідками Єгови і що винуватцями цього беззаконня фактично є невеличка група релігійних фанатиків».

Лише за два тижні було зібрано 133 375 підписів від мешканців усіх частин Грузії, більшість з яких були православними. Попри те що президент Шеварнадзе ознайомився з цим документом, насиллю так і не було покладено край. Релігійні фанатики продовжували свідомо знущатися над Свідками.

Однак Єгова і далі благословляв свій народ. У той час як фанатики безупинно завдавали  прикрощів Божим служителям, Єгова допомагав багатьом щирим людям звільнитися з пут фальшивої релігії.

Майже все життя Бабіліна Харатішвілі була відданою прихожанкою грузинської православної церкви. Коли їй було трохи за 30, вона подорожувала містами й селами та розповідала людям про життя святих.

Бабіліна, прагнучи знати більше про Бога, стала відвідувати лекції, що проходили в грузинській православній семінарії. На одній з таких лекцій священик показав книжку «Знання, яке веде до вічного життя» і заохотив присутніх взяти такий примірник у Свідків Єгови. «Ця книжка вас багато чого навчить про Біблію»,— пояснив священик.

Бабіліна була шокована — вона завжди уникала Свідків, а тут священик рекомендує їхню літературу. «Якщо я маю навчатися про Бога від Свідків Єгови,— подумала Бабіліна,— то що я роблю тут?» Вона відразу розшукала Свідків у місті Поті і почала вивчати Біблію.

Набуваючи знань з Біблії, Бабіліна робила суттєві зміни в житті. Вона розповіла: «Коли я на власні очі побачила в Біблії, що неправильно поклонятися іконам, то назавжди відмовилась від будь-якого ідолопоклонства. Я була цілковито переконана, що це правильно». Хоча Бабіліні було тоді вже під 80, вона вирішила стати Свідком Єгови.

 На жаль, у 2001 році Бабіліна захворіла і невдовзі померла. Вона так і не встигла охреститися. Але згодом охрестилася її внучка Ізабела, яка тепер віддано служить Єгові.

Елісо Дзідзішвілі у 28-літньому віці захотіла стати монахинею. Неподалік її рідного міста Ткібулі не було жіночого монастиря, тож 2001 року вона поїхала до Тбілісі. І там, чекаючи, поки її приймуть у монастир, стала займатися репетиторством. Однією з її учениць була донька нашої сестри, яку звали Нуну.

Елісо розповідає: «Ми часто розмовляли з нею про Біблію. Я ревно обстоювала православну віру, а Нуну терпеливо показувала мені з Біблії вірш за віршем. Потім Нуну запропонувала прочитати брошуру “Чого Бог вимагає від нас?”.  Коли ми розглядали цю брошуру і зачитували біблійні вірші, я побачила, що поклоніння іконам є прямим порушенням Божої заповіді».

Згодом Елісо пішла до місцевої церкви і поставила священику декілька запитань. З його відповідей вона чітко зрозуміла, що церковні вчення не ґрунтуються на Біблії (Марка 7:7, 8). Переконавшись, що Свідки навчають правди, Елісо одразу погодилася на біблійне вивчення і за короткий час охрестилася.

У 2001 році щораз більша кількість зборів потребувала належних місць для проведення зібрань. Згідно з підрахунками, на той час існувала потреба приблизно в 70 Залах Царства. Тож, незважаючи на протидію релігійних фанатиків,  в країні було впроваджено програму будівництва Залів Царства (Езд. 3:3).

Невдовзі будівельна група розпочала реконструкцію будівлі в Тбілісі, в якій раніше проходили зібрання кількох зборів. Потім брати відразу перейшли до двох наступних проектів: ще однієї споруди в Тбілісі та іншої в Чіатурі, що на заході Грузії.

Тамазі Хуцішвілі, який допомагав на будівельному проекті в Чіатурі, пригадує: «Щодня там працювала група з 15 чоловік. За короткий час кожен мешканець того міста вже знав, що ми будуємо новий зал. Іноді до нас доносились чутки, ніби наші противники хочуть прийти та зруйнувати Зал Царства».

Чи протидія перешкодила цьому проекту? Тамазі розповідає: «Ми продовжували трудитися, і за три місяці Зал Царства був завершений. Попри погрози противники так і не прийшли» *.

У жовтні 2003 року почалися роботи на будівельному проекті в місті Самтредіа. Релігійні фанатики знову погрожували місцевим братам. Не встиг висохнути розчин на щойно зведених стінах, як прибула юрба нападників і зруйнувала будівлю.

Але в листопаді 2003 року в Грузії відбулися події, що принесли полегшення нашим одновірцям. До влади прийшов новий уряд, який став сприяти релігійній терпимості. Тож було заарештовано кількох православних екстремістів, які брали участь у нападах на Свідків Єгови.

Після того як припинилися переслідування, Божий народ у Грузії відчув на собі рясні благословення. На обласному конгресі 2004 року було оголошено про видання «Християнських Грецьких Писань. Перекладу нового світу» грузинською мовою.

Ще одна незабутня подія відбулася на обласному конгресі 2006 року «Визволення близько!». Делегати були дуже піднесені, почувши, що з промовою виступатиме член Керівного органу Джеффрі Джексон. Якою ж приємною несподіванкою  для делегатів конгресу стало оголошення брата Джексона про випуск повної «Біблії. Перекладу нового світу» грузинською мовою!

Багатьох присутніх переповнювала вдячність, і на їхніх очах були сльози радості. Ось що сказала одна сестра: «Важко передати словами наші почуття, коли ми отримали повну Біблію грузинською... Це справді історична подія». Понад 17 000 осіб були присутніми на цьому духовному бенкеті, який став знаменною подією в історії народу Єгови в Грузії.