Ігор. Ми обидва належали до групи Свідків у містечку Ткварчелі, що в Абхазії. Збір, з яким співпрацювала наша група, розташований за 85 кілометрів від міста Джварі. Щомісяця я їздив до Джварі за біблійною літературою для групи. У 1992 році після розпаду Радянського Союзу Абхазія намагалася здобути незалежність і між грузинами та абхазцями спалахнув збройний конфлікт. Це призвело до багатьох труднощів.

Гізо. Я охрестився в 21 рік, якраз за рік до цього конфлікту. Коли почалась війна, брати ненадовго призупинили свою діяльність через страх і непевність. Але Ігор, який завжди був дбайливим пастирем, заохочував нас: «Саме тепер люди потребують потіхи. Ми залишатимемось духовно сильними, якщо і далі будемо  виконувати своє служіння». Тож, виявляючи обережність, ми продовжили ділитися з людьми потіхою з Божого Слова.

Ігор. Через війну ми більше не могли їздити за літературою до Джварі і назад звичним маршрутом. Оскільки я виростав у тій місцевості, то знайшов безпечну дорогу через чайні плантації та гори. Все ж існувала небезпека зустрітися з озброєними людьми або натрапити на міну. Я не хотів, щоб брати ризикували життям, тому їздив раз на місяць за літературою сам. З допомогою Єгови мені завжди вдавалося привозити своєчасну духовну поживу, яка допомагала нам залишатися міцними в правді.

Хоча у Ткварчелі не велися бої, наше місто невдовзі опинилося в блокаді, і ми теж пережили труднощі війни. Наближалась зима. Харчі закінчувалися. Ми не знали, чи зможемо вижити. Важко передати словами, як ми зраділи, дізнавшись, що брати в Джварі організували для нас допомогу!

Гізо. Одного дня Ігор запитав, чи моя сім’я не буде проти, якщо в нас вдома розмістять склад і пункт роздачі харчів та гуманітарної допомоги, підготовленої братами. Ігор планував привезти все це з Джварі. Ми переживали за нього, бо, проїжджаючи блокпости, він міг зіткнутися з озброєними чоловіками та злодіями (Ів. 15:13).

Усі були невимовно щасливі, коли через кілька днів Ігор повернувся живий і здоровий з повною машиною харчів на цілу зиму. У ці нелегкі часи ми відчули на собі, що справжня християнська любов ніколи не згасає (1 Кор. 13:8).