Джонатан, який живе на Філіппінах, чекав у приймальні на зустріч з лікарем. Працівниця приймальні, на ім’я Лайла, звернула увагу на його охайний та гарний вигляд і запитала, чи він не страховий агент. Джонатан пояснив, що є Свідком Єгови і прийшов підтримати одновірця, котрий проходить  тут лікування. Це дуже вразило Лайлу, і вона розповіла, що її тато, який недавно помер, регулярно читав «Вартову башту». Джонатан обговорив з нею Івана 5:28, 29 і запропонував буклет «Чи ми ще побачимо тих, кого втратили?».

Коли Джонатан приходив до лікарні наступні рази, то приносив наші публікації. Згодом він познайомив Лайлу з сестрою, і та розпочала з нею біблійне вивчення. Невдовзі до вивчення приєднався чоловік, сестра і мама Лайли, які жили з нею.

 Якось сусідка Лайли, Роуз, поцікавилася, чому до неї приходить стільки людей. Лайла розповіла про біблійне вивчення, і Роуз теж почала вивчати зі Свідками. Коли Роуз їздила в село до сестри, то із запалом розповідала про те, чого навчилася. Завдяки цьому зацікавилася сестра Роуз, Ебігейл, і теж попросила, щоб з нею вивчали, а згодом захотіла вивчати і мама Роуз.

Нещодавно Лайла охрестилась на регіональному конгресі. Її мама також вже охрещена. Роуз і її сестра стали охрещеними Свідками минулого року, а їхня мама регулярно відвідує зібрання. Також продовжують вивчати деякі родичі Лайли. І все це завдяки короткій розмові у лікарні!

Останнім часом на Шрі-Ланці відбувається дивовижний ріст серед людей, які не чують. У 2015 році брати мали менше ніж 80 адрес таких людей, і то вони були записані на різних клаптиках паперу. Приблизно в той час утворився перший збір шрі-ланкійською мовою жестів і було створено базу даних, до якої внесли майже 420 імен глухих осіб разом з GPS-координатами їхніх адрес. Вісникам вдалось порозмовляти приблизно з 80 відсотками цих людей. Декого вони відвідали особисто, а з деким поспілкувалися через відеозв’язок або текстові повідомлення. Ось що пише подружжя місіонерів: «Нарешті ми можемо дати нашим глухим вісникам територію для опрацювання, адже раніше вони відвідували тільки своїх знайомих, які не чули».

Свідки в Монголії беруть активну участь у служінні в громадських місцях великих міст. Навіть тридцятиградусні морози не можуть стати їм на заваді. Один урядовець, який не раз підходив до стенда і брав нашу літературу, передав їм такого листа вдячності: «Я буддист, але цікавлюся багато чим, бо дотримуюся принципу, що не варто йти якоюсь одною дорогою, а потрібно досліджувати усе. Прочитавши деякі публікації, які ви пропонуєте людям, я вирішив висловити свої почуття в цьому листі. Видно, що ви присвячуєте багато часу та сил для того, щоб підготувати таку практичну й корисну інформацію. Читаючи вашу літературу, я зрозумів, що Біблія — це книга, яку повинен прочитати кожен. Вона містить правду і показує правильний напрям у житті. Хочу подякувати усім, хто важко трудиться над перекладом цієї літератури монгольською. А також окреме спасибі тим, хто роздає цю літературу людям і в спеку, і в холод».

Проповідуючи в Гонконзі, піонер, на ім’я Бретт, підійшов до чоловіка, котрому майже 30, і запропонував буклет «Як знайти щастя у сімейному житті?». Коли той чоловік переглянув буклет, у нього на очі навернулися сльози. Він розповів, що виростав у правді, але в 16 років утік з дому. Наступних п’ять років він жив на вулиці та пристрастився до наркотиків, а потім ним стала опікуватися одна благодійна організація.

Того ранку, коли до нього підійшов брат, він молився: «Боже, якщо релігія, в якій я виростав,  правдива, покажи мені це сьогодні». Тож він зрозумів, що Бог відповів на його молитву. Вони зайшли до поблизького кафе і там обговорили думки з брошури «Повернись до Єгови». Оскільки чоловік збирався того вечора до Франції, то залишив свої контакти братові, а брат залишив йому свої. За деякий час він написав Бретту: «Дорогий брате, Єгова відповідає на мої молитви. У неділю я піду до найближчого Залу Царства». Цей чоловік зустрівся зі Свідками у Франції, розпочав вивчення Біблії і тепер регулярно відвідує зібрання.