У Грузії до стенда підійшов чоловік та став погрожувати: «Я не дозволю вам тут проповідувати! Грузія — це православна християнська держава». На це брат лагідно його запитав, чи він колись читав нашу літературу. Чоловік відповів, що ні. Тож брат тактовно запропонував йому прочитати якусь з публікацій.  Така розсудлива пропозиція заспокоїла чоловіка, і він взяв деяку літературу. Через кілька днів він знову підійшов до стенда і попросив пробачення за свою поведінку. Він розповів, що читав наш журнал своїй незрячій мамі, що їм обом він дуже сподобався і вони б хотіли почитати ще щось. Відтоді той чоловік регулярно підходить до нашого стенда та бере свіжі журнали.

Двоє наших братів, проповідуючи в Азербайджані, підійшли до юнака, який стояв біля будинку, і почали йому проповідувати. Юнак різко відповів: «Я не можу слухати таке, бо це гріх». Потім він витягнув з кишені ножа та промовив: «Зі мною повелися несправедливо, і з допомогою цього ножа я встановлю справедливість».

Брати на мить розгубилися, а потім сказали: «Вбивство — це гріх».

— А що ж мені робити? — запитав чоловік.

Вісники прочитали йому Римлян 12:17—21 і пояснили, що помста належить Богові, тому Біблія радить: «Не дозволяй злу перемогти тебе, а завжди перемагай зло добром». Потім вони розповіли, яку силу має лагідна мова, і попередили юнака: якщо він завдасть комусь шкоди або вчинить вбивство, муки сумління не даватимуть йому спокою. Ці слова сильно вразили чоловіка, і він пішов геть.

 Приблизно через годину він знайшов братів і сказав: «Я щойно був у того, кого хотів убити. Я не заподіяв йому шкоди, а мирно вирішив справу. Дуже дякую, що вберегли мене від проблем». Вісники пояснили, що насправді йому допоміг Єгова, а не вони.

Кілька років тому одна сестра з Норвегії стала неактивною. Коли Свідки розпочали служіння в громадських місцях, вона не раз, ідучи за покупками, проходила повз стенд.

Хоча вона ніколи не підходила до Свідків біля стенда, її увагу привертали цікаві постери та виставлена література. Це, а також привітний та скромний вигляд Свідків розбудили в неї бажання повернутися до Єгови та його організації.

До того ж вона звернула увагу на адресу нашого сайту jw.org і відвідала його. Сестра була вражена, коли відразу знайшла там адресу найближчого Залу Царства і розклад зібрань. Вона завантажила деякі публікації і, хоча трохи хвилювалася, вирішила піти на зібрання. Її там радо прийняли, і старійшини подбали, аби з нею проводили вивчення Біблії. Невдовзі вона знайшла хороших друзів у зборі й відновила духовну діяльність. Сьогодні ця сестра регулярно бере участь в програмі зібрань та служінні й дуже щаслива, що знову має близькі взаємини з Єговою.

Коли 15-літня Ронья з Норвегії їхала в шкільному автобусі, між нею і трьома її однокласниками зав’язалась розмова про еволюцію. Через те  що хлопці зневажливо поставились до її поглядів, Ронья трохи розгубилась. Вдома вона зрозуміла, що була не зовсім готова до такого обговорення, і попросила маму допомогти їй знайти вагомі аргументи на користь того, що існує Творець.

Наступного дня, їдучи в автобусі, Ронья навела ці аргументи однокласникам, але вони знову стали висміювати її віру. Один з хлопців викрикнув: «У цьому автобусі ніхто не вірить в Єгову! Ану підніміть руки ті, хто вірить в еволюцію. А тепер ті, хто вірить в Єгову». На здивування нашої сестри, руку підняв молодший хлопець, який сидів поряд. Він сказав: «Я вірю в Єгову!» Потім ще двоє учнів сказали те саме. Виявилось, що розмову Роньї з однокласниками слухали інші учні, і її аргументи вплинули на декого з них.

Якось пополудні до філіалу Свідків Єгови в Данії завітало двоє арабомовних чоловіків з Сирії. Вони сказали сестрам у приймальні, що шукають Свідків Єгови. Коли сестри підтвердили, що вони прийшли в потрібне місце, чоловіки були приємно здивовані. Як вони потрапили до філіалу? З’ясувалось, що чоловіки прийшли в місцеву бібліотеку і одному з працівників показали на своєму телефоні фото сторінки видавця з книжки «Чого насправді вчить Біблія?» арабською. Тоді працівники бібліотеки дали їм адресу місцевого філіалу.

Чоловікам було важко розмовляти датською, тож до приймальні покликали брата, який знав арабську. Виявилося, що один з чоловіків дуже хотів більше дізнатись про Біблію, тож брат взяв його адресу і пообіцяв за деякий час прийти ще з кимось, хто розмовляє арабською.

Відвідавши того чоловіка, брати дізналися, що до нього ще ніколи не приходили Свідки Єгови. Він розповів, що знайшов цю книжку в поштовій скриньці, хоча на ній не було вказано, що там проживає араб. Оскільки він був неписьменним, то попросив свого друга прочитати йому цю книжку. За три дні вони закінчили її, і той чоловік зрозумів, що знайшов правду.

Цей чоловік пригнічений через те, що є біженцем і відірваний від родини, але звістка з Біблії дуже потішає його. Коли брати вперше завітали до нього, він запитав: «Чому ви не прийшли раніше? Мені це так було потрібно!» Він продовжує  вивчати з братами, і йому надзвичайно подобається те, що він дізнається з Божого Слова.

Дмитро з України працював менеджером тютюнової компанії. Дізнавшись, яку шкоду куріння завдає здоров’ю людей, він покинув цю високооплачувану роботу. Впродовж наступних трьох місяців померли його мама й теща, і це стало для нього важким ударом. Він шукав потіхи та відповідей на свої запитання в церкві, але там їх не отримав. Друг сказав йому, що православний християнин — це той, хто має «хрестик на шиї, а нулик в душі». Саме так почувався й Дмитро. Він розумів, що нічого не знає ні про Бога, ні про Біблію. У розпачі він почав молитися про допомогу. Тоді він згадав про Свідків Єгови. Дмитро знайшов наш сайт в Інтернеті і був вражений тим, як багато там біблійної інформації. Після цього він став шукати найближчий Зал Царства. Дмитро зупинився на стоянці біля залу, і його радо привітав обслуговуючий та запитав, чим може допомогти. Дмитро сказав, що хоче вивчати Біблію. І вже півроку він вивчає, а також регулярно ходить на зібрання і бере в них участь.

Пол і Фейс, які мешкають у Великобританії, мали гарну розмову з жінкою, на ім’я Сюзан, і домовились знову її відвідати. Коли вони прийшли до Сюзан, її не було вдома. Пол і Фейс застосували пораду з «Нашого служіння Царству» за листопад 2014 року і залишили їй записку, в якій  повідомили, що прийдуть наступного дня. Прийшовши ще раз, вони були здивовані, бо знайшли у дверях записку від Сюзан. Жінка написала, що поїхала за покупками на весілля доньки. Пол і Фейс залишили другу записку, в якій пообіцяли прийти наступного тижня. Цього разу Сюзан чекала на них і вони відразу розпочали з нею вивчення з допомогою книжки «Чого вчить Біблія».

Сюзан попросила перенести наступне вивчення у зв’язку з весіллям її доньки. Коли Пол і Фейс прийшли на друге вивчення, знову нікого не було і вони залишили записку зі своїм номером мобільного. Їм було приємно, коли Сюзан надіслала повідомлення з вибаченням. У ньому вона пояснила, що не помітила їх, бо спілкувалася з сусідкою в саду. Відтоді Сюзан регулярно вивчає Біблію і недавно вперше відвідала зібрання.

 Полу і Фейс дуже подобається залишати записки, коли нікого не вдається застати вдома. Вони кажуть: «Ми маємо й інші відвідини завдяки такому методу. Це чудова ідея!»

У серпні 2014 року наш брат з Угорщини потрапив до лікарні з діагнозом емболія легеневої артерії і, на жаль, невдовзі помер. Дружина цього брата написала листа про медсестру, на ім’я Тінде, котра доглядала за її чоловіком. Ось що говорилося в листі:

«Влітку 2015 року я разом з сином відвідувала регіональний конгрес “Наслідуйте Ісуса!”. У неділю після закінчення програми ми вже збиралися виїжджати додому. Аж тут навпроти мене зупинилась жінка, кинула свої сумки і зі сльозами на очах почала мене обіймати. Це була та медсестра, яка майже рік тому доглядала за моїм чоловіком у відділенні інтенсивної терапії. Жінка пояснила, що на початку кожної зміни медсестер призначали до певного пацієнта. Вона щоразу молилася, аби її призначили доглядати за моїм чоловіком. І завжди ставалося так, як вона хотіла.

За словами Тінде, на неї вплинула поведінка мого чоловіка, його міцна віра та розповіді про чудове майбутнє. Це спонукало її почати вивчення Біблії зі Свідками Єгови.

Сьогодні Тінде регулярно вивчає Біблію і з нетерпінням чекає, коли в новому світі побачить мого чоловіка і скаже, що завдяки його поведінці і міцній вірі вона дізналась про Єгову і його чудові обітниці».

Через протести та затори деякі пропускні пункти на кордоні між Грецією та Болгарією були закриті, тож чимало вантажівок годинами стояли в довжелезних чергах. Тамтешній збір у Болгарії вирішив, скориставшись цією ситуацією, проповідувати водіям. Брати вирушили до кордону, взявши з собою біблійну літературу 12 мовами. Багато водіїв були виснажені та пригнічені, але охоче розмовляли зі Свідками. Вісники співчутливо слухали їх і намагались підбадьорити та розповісти їм про надію на майбутнє. Один водій запитав: «Ви Свідки Єгови?» Коли брати ствердно відповіли, він додав: «Я так і думав, бо лише Свідки можуть проповідувати так, як ви». А ось як добродушно пожартував водій з Австрії: «Навіть тут від вас не сховаєшся. Ви молодці! І далі несіть людям потіху та надію». Інший водій зізнався: «Я ніколи не мав бажання читати вашу літературу. Але сьогодні почитаю із задоволенням». Коли брати проповідували одному водієві, він розплакався. Цей чоловік розповів, що був Свідком багато років тому. Тож його заохотили не лише читати наші публікації, але й відновити зв’язок зі збором.