Говорити забагато. Не думай, що ти мусиш пояснити все. Ісус ставив запитання, щоб допомогти людям думати і робити правильні висновки (Мт 17:24—27). Завдяки питанням вивчення проходить жваво. Питання також виявляють, що зрозумів зацікавлений і у що він вірить (be 253, абз. 3, 4). Поставивши запитання, терпеливо чекай на відповідь. Якщо відповідь хибна, з допомогою додаткових питань підведи зацікавленого до правильного висновку, замість того, щоб самому давати правильну відповідь (be 237, абз. 5 — 238, абз. 1). Говори з такою швидкістю, щоб зацікавлений міг засвоїти новий для нього матеріал (be 230, абз. 4).

Робити обговорення надто складним. Не старайся розповісти усе, що знаєш на обговорювану тему (Ів 16:12). Зосереджуй увагу на головній думці абзацу (be 226, абз. 4, 5). Подробиці, навіть дуже цікаві, можуть відвертати увагу від головних думок (be 235, абз. 3). Коли зацікавлений зрозумів головну думку, переходь до наступного абзацу.

Поспішно проходити матеріал. Наша мета — досягти серця, а не лише пройти матеріал (Лк 24:32). Нехай на людину впливає сила Божого Слова. Для цього звертай увагу на головні вірші уроку (2Кр 10:4; Єв 4:12; be 144, абз. 1—3). Використовуй прості приклади (be 245, абз. 2—4). Бери до уваги особисті проблеми зацікавленого і його вірування та відповідно пристосовуй урок. Став запитання, наприклад: «Що ви думаєте про те, чого довідались під час вивчення? Чого це нас навчає про Єгову? Чим корисні для вас ці біблійні поради?» (be 238, абз. 2—4; 259, абз. 1).