Збори по цілому світі використовують різні технічні засоби, щоб проводити зібрання попри пандемію. Але деякі наші брати і сестри живуть у віддалених регіонах, де немає доступу до Інтернету. Вони докладають великих зусиль, щоб дбати про свої духовні потреби, і при цьому дотримуються вказівок, пов’язаних з COVID-19. Розгляньмо кілька прикладів з Африки.

Чимало братів і сестер не мають доступу до Інтернету, тому вони не можуть користуватися програмою Zoom. Кожного тижня філіал у Малаві відсилає старійшинам зборів відеозаписи зібрань через мобільний інтернет-зв’язок. Старійшини передають ці відеофайли вісникам збору.

Але 28 вісникам збору «Черо», які живуть у гористій місцевості на півночі країни, біля озера Малаві, отримати ці файли нелегко. Оскільки гори в цій місцевості перешкоджають мобільному зв’язку, старійшині доводиться долати багато кілометрів, щоб зловити сильніший сигнал. Після цього він повертається назад і підходить якомога ближче до будинків вісників, щоб надіслати їм файли через блютуз.

Нещодавно старійшини довідалися, що можуть ловити сильніший сигнал ближче — на озері Малаві. На каное посеред озера, подалі від гір, брати завантажують відеофайли. Це дозволяє старійшинам зекономити багато часу.

«Відвідуючи» збори у віддалених регіонах на північному заході Мозамбіку, районні наглядачі виголошують свої промови через мобільний зв’язок. Буває, що неможливо створити телефонну конференцію. Тоді районні наглядачі кладуть перед собою багато телефонів, дзвонять різним сім’ям збору і виголошують промови.

Деякі вісники живуть так далеко, що не мають мобільного зв’язку поблизу свого будинку. Щоб послухати програму зібрань, брати і сестри йдуть через буш, аж поки не зловлять сигнал мобільного зв’язку. Як тільки їм це вдається, вони сідають і слухають зібрання.

Брат Йохане Віньйо, який служить районним наглядачем у цій місцевості, говорить, що «багато братів і сестер докладають наполегливих зусиль, щоб послухати зібрання». Завдяки цьому вони залишаються духовно міцними попри ізоляцію. Інший районний наглядач, Карлос Кортаза, розповідає: «Ми почуваємося так, наче перебуваємо з братами і сестрами у Залі Царства, даємо коментарі і співаємо разом пісень. Нам приємно бачити, як Єгова продовжує годувати своїх служителів духовно» (Івана 21:17).