Це сталося ввечері 15 листопада 2018 року. Брат Олександр Урсу, якому тоді було 78 років, вийшов зі свого будинку в Джанкої (Крим), щоб зустріти сина, Віктора. Несподівано за брамою він побачив світло та обережно почав підходити, аж раптом почув крик: «Стояти! Поліція!»

Олександр спочатку подумав, що якісь брати вирішили пожартувати, але швидко зрозумів, що це зовсім не жарт. Чоловік у масці схопив його і скрутив йому руки за спиною, інший вдарив кулаком в лице. Шестеро співпрацівників Федеральної служби безпеки (ФСБ), озброєні автоматами, обшукали Олександра і Віктора, а потім вдерлися в будинок.

У той час Ніна, дружина Олександра, була на кухні. Агент ФСБ вихопив у неї мобільний пристрій і запитав, що вона там дивилася. Обшук тривав кілька годин, але публікацій, які Росія визнала екстремістськими, не було знайдено.

Брата Олександра не заарештували, проте він, як і решта Свідків Єгови в Росії та Криму, знають, що у будь-який момент до них може вдертися поліція та арештувати їх. Щоб не піддатися тривозі, Олександр роздумує про свій багатий духовний спадок, а також про все, що відбувалося з ним під час переслідувань у Радянському Союзі.

6 липня 1949 року, коли Олександру було 9 років, радянські солдати серед ночі вдерлися в будинок його батьків і провели обшук. Вони поскидали їхні речі на підлогу і наказали збиратися. «Коли солдати відвернулися,— пригадує Олександр,— мама сховала між речами біблійну літературу, в тому числі книжку “Гарфа Божа”». Усю сім’ю відвезли на залізничну станцію.

Рідні Олександра, як і інші Свідки Єгови, котрих вивозили в Сибір, по дорозі співали пісень Царства. З 1949 до 1951 року тисячі братів і сестер депортували до Сибіру.

У 1950-х роках Свідки Єгови у засланні проводили свої зібрання таємно в приватних будинках. Щоб потрапити на зібрання, деяким сім’ям доводилося іти пішки близько 20 кілометрів.

Олександр багато навчився з чудового прикладу вірних Єгові родичів. Серед них були його батько Петро, дід Максим і його брат Володимир, а також прадід по батькові, Макар.

У 1944 році за відмову від служби у війську Олександрового батька засудили до 10 років в’язниці. Через три роки він повернувся додому, оскільки через перелом хребта його паралізувало. Олександр пригадує, як батько розповідав йому біблійні історії про Давида, Голіафа і про Давидову дружбу з Йонатаном.

«Дідусь Володимир,— розповідає Олександр,— слухав передачі радіостанції WBBR і отримував біблійну літературу. В ті часи мати радіо було незаконно, тому Володимир облаштував бункер, щоб там безпечно разом з зацікавленими слухати радіо».

Але десь у 1940-х роках чоловік, який вдавав із себе зацікавленого, видав владі місце розташування бункера. Володимира і Максима заарештували і ув’язнили в місті Хотин (Чернівецька область), що приблизно за 80 кілометрів від їхнього села.

«Бабуся пішки ходила відвідувати їх у в’язниці. Вона розповідала, що віра допомагає їм не втрачати радості, навіть попри те, що їх били». На жаль, обоє братів у в’язниці померли.

Олександр каже: «Ми досі не знаємо, що з ними сталось, як до них ставилися, від чого вони померли і де були поховані. Але вони до самого кінця залишилися вірними Єгові, і це нас підбадьорює».

Приклад родичів, а також пережите в Сибіру допомогло Олександру підготуватися до теперішніх переслідувань. Він каже: «Я вже звик до обшуків, тому що стикався з ними з самого дитинства. Єгова дбав про нас раніше, дбатиме і тепер.

Я щодня досліджую Біблію і роздумую над нею, регулярно відвідую зібрання, спілкуюся з братами і сестрам. Усе це дуже мене зміцняє».

Крім того, Олександр читає про випробування віри інших братів і сестер і черпає мужність та силу з їхнього прикладу. Він каже: «Коли читаю останнє слово, з яким наші одновірці звертаються до суддів, то бачу, як вони сміливо свідчать. Цим вони виконують пророчі слова Ісуса: “Через мене вас поведуть до правителів та царів, і це дасть вам нагоду свідчити їм, а також людям з інших народів”» (Матвія 10:18).

Завдяки підтримці та любові Бога Єгови наші брати і сестри залишаються непохитними і духовно міцними під час переслідувань. Вони доводять правдивість натхнених слів Давида: «Всі, хто сховку в [Єгови] шукає, будуть тішитися та завжди радісно вигукувати» (Псалом 5:11).