4 квітня 2018 року брат Теймур Ахмедов був звільнений з в’язниці невдовзі після того, як отримав помилування від президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Усього він провів в ув’язненні 441 день. Брата Ахмедова арештували лише за те, що він ділився своїми релігійними переконаннями з іншими.

Незадовго після звільнення Теймура з в’язниці і його повернення додому в Астану (столиця Казахстану) представники служби зв’язків з громадськістю (СЗГ) із всесвітнього центру Свідків Єгови у Ворвіку (штат Нью-Йорк, США) поспілкувалися з ним та його дружиною, Мафізою. Нижче наводимо стислий виклад розмови з Теймуром, відкорегований для кращого розуміння.

СЗГ: Спочатку ми хочемо дізнатись більше про тебе, брате Ахмедов. Коли ти став Свідком Єгови?

Теймур Ахмедов: Я охрестився 9 жовтня 2005 року. До пізнання правди я був атеїстом. Багато років я ні в кого і ні в що не вірив. Пізніше, коли моя дружина почала вивчати, мене зацікавили її розмови зі Свідками. Зазвичай я стояв за дверима і підслуховував, про що вони говорять.

Коли я дізнався, що саме вони вивчають, мене це заінтригувало, бо вони говорили лише про добре. Зрештою Свідки познайомили мене з братом Вєславом, який був родом з Польщі, а служив у Казахстані. Під час нашої першої розмови я сказав йому: «Хочу поставити вам тільки одне запитання. Якщо ваша відповідь мене задовольнить, ми будемо друзями і продовжуватимемо наші розмови. Якщо ж ні, не ображайтесь, але розмовляти ми більше не будемо». Тоді я запитав брата Вєслава, що стається з померлими. Він розгорнув Біблію на Екклезіаста 9:5 і сказав: «Прочитайте цей вірш і тоді будете знати відповідь». Прочитавши вірш, я зрозумів, що це була правда. Я погодився зустрітися з ним знову, щоб вивчати Біблію.

Отже, ти вивчав Біблію і зрештою охрестився у 2005 році.

А тепер повернімося до подій, які передували твоєму арешту. У травні 2016 року ти зустрів групу чоловіків, які нібито цікавилися вченнями Свідків Єгови. Кілька місяців ти неодноразово зустрічався з ними, щоб поговорити про Біблію. Якщо згадати розмови з ними, чи не було тобі в них чогось підозрілого?

ТА: Так, я говорив їм, що такі вивчення Біблії зазвичай проводяться з людьми окремо, а не з групами. Я радив кожному з них вивчати окремо. Але щоразу, коли я це говорив, вони відмовлялися і казали, що їм подобаються групові обговорення. Також вони часто запрошували інших на вивчення і просили мене повторити те, що ми обговорювали перед тим.

Мафіза Ахмедова: Одного разу я теж була на такому вивченні. Тоді помітила, що вони обговорюють різні релігії, хоча вивчали вже довгий час. Помітила також, що квартира, в якій вони жили, була не по кишені для більшості студентів. Я сказала, що, як для студентів, вони живуть досить заможно. Мої зауваження їм не сподобались. Коли ми йшли, вони відвели Теймура вбік і, поки я чекала надворі, сказали йому більше не приводити мене на вивчення.

Коли ти дізнався, що чоловіки, які вивчали, насправді не цікавилися Свідками Єгови, а працювали на таємну поліцію Казахстану, комітет національної безпеки (КНБ)?

ТА: Про те, що вони співпрацюють з КНБ, я довідався лише на суді.

Як ти зреагував, коли тебе арештували, а пізніше звинуватили в «розпалюванні релігійної ворожнечі» та пропаганді «вищості однієї релігії над іншою»?

ТА: Якщо чесно, коли мене арештували, я думав, що мене, як вони сказали, доправлять до поліцейського відділку, щоб дати пояснення, а тоді відпустять. Я був готовий захищати себе і пояснити, про що я з ними говорив.

Я був дуже вражений тим, як обернулися справи, але не злякався. Вразило мене і те, що мене звинувачували в розпалюванні релігійної ворожнечі та екстремізмі. Свідки Єгови — це люди, які діляться своїм знанням про Єгову, вони далекі від ненависті чи розбрату. Я був переконаний у своїй невинності і знав, що Єгова підтримуватиме мене. Це правда, що я хвилювався, але пам’ятав пораду з Біблії: «Всі свої тривоги покладіть на нього [Єгову], бо він дбає про вас» (1 Петра 5:7).

Згодом, 2 травня 2017 року, після трьохмісячного перебування в слідчому ізоляторі, районний суд Астани засудив тебе до п’яти років ув’язнення і на три роки заборонив брати участь у біблійній освітній діяльності. Як цей вирок вплинув на тебе?

ТА: Коли суд оголосив мій вирок, я змирився з думкою, що мені доведеться, якщо необхідно, відсидіти весь строк. Я думав так: «Якщо це випробування, Єгова контролює його тривалість і знає, коли воно закінчиться». І вирішив чекати стільки, скільки треба.

Ми знаємо також, що в час ув’язнення ти боровся із важкою хворобою. Це так?

ТА: Так, до ув’язнення я захворів і лікувався. Коли мене арештували, лікування припинилося і моя хвороба почала прогресувати.

А як ти почувалася в той час, Мафізо?

МА: Я налякалася і була дуже пригнічена. Після ув’язнення Теймура мені навіть було важко приймати рішення, бо ми були одружені 38 років і завжди були разом. Але Теймур потішав мене: «Не хвилюйся! Єгова замість тих 5 років розлуки дасть нам ще 25 років сімейного життя, навіть у цьому віці!»

Що ще допомагало тобі, поки твій чоловік був у в’язниці?

МА: Брати і сестри дуже допомагали мені. Коли Теймур був ув’язнений, я думала, що всі будуть боятися відвідувати мене через все, що сталося з Теймуром. КНБ стежив за нашим домом і за тим, що у нас відбувається.

Якось до мене прийшов один старійшина з дружиною. Це мене дуже зміцнило. Коли я запитала їх: «Ви не боїтеся йти до мене?», вони відповіли: «А чому ми маємо боятися? У наш час влада може стежити за нами за допомогою наших телефонів. Тож якщо вони захочуть, то легко знайдуть нас».

Під час пастирського візиту старійшини заохотили мене не здаватися і залишатись духовно міцною.

Теймуре, а що допомогло тобі знести це випробування і залишатись позитивним?

ТА: Молитва до Єгови! Щодня я просив у нього керівництва, розуміння та сили, щоб у важкі часи залишатись радісним, відданим і вірним. Відповіді Єгови на мої молитви були очевидними. Він підтримував мене, тож у в’язниці я не почувався самотнім.

Також дуже допомагало читання Біблії. В одній в’язниці я весь час мав Біблію. В іншій в’язниці Біблію тримали у бібліотеці, тож я раз на тиждень міг іти туди і читати її.

Крім того, я пригадував слова брата, який вивчав зі мною. Він часто казав мені, що нам не треба боятись випробувань. Пригадую, я запитував його: «Як мені не боятись? А якщо випробування буде важке і страшне?» Він говорив, що Єгова не дозволить нам випробовуватись більше, ніж ми зможемо знести, і що Бог дасть нам сили подолати будь-яке випробування (1 Коринфян 10:13). Тому у в’язниці я ніколи не забував цієї біблійної думки.

А як ти почувався, коли дізнався, що брати по цілому світі знають про твою ситуацію і моляться за тебе?

ТА: Я бачив в цьому руку Єгови, бо організація належить йому. Це запевнило мене, що я не буду полишений і що колись Єгова звільнить мене.

Насправді до ув’язнення найбільше, чого я боявся,— це потрапити в тюрму. Для мене це було щось страшне. Коли я читав про наших братів у в’язницях, то молився: «Єгово, благаю, будь-що, тільки не тюрма!» Водночас я дуже хотів відвідувати в’язнів і розмовляти з ними про правду. Коли я запитував братів про свідчення в тюрмах, вони говорили, що на той час ми не мали дозволу відвідувати в’язнів у Казахстані. Тож коли зіткнувся зі своїм випробуванням, у мене були змішані почуття. З одного боку, я боявся, а з іншого — мені здавалося, що це сповнюється моя мрія про проповідування в’язням.

То чи в тебе була нагода свідчити у в’язниці?

ТА: Так. Якось мене викликав до себе працівник правоохоронних органів. Він захотів поговорити зі мною. Коли я зайшов до нього, він сказав: «Я знаю, що ти Свідок Єгови, тож навіть і не думай мені проповідувати!» На це я відповів: «Я не маю такого наміру». Тоді він запитав: «Яке Боже ім’я?» Я сказав: «Боже ім’я — Єгова». Він продовжував: «А хто тоді Ісус? Хіба не Бог?» Я сказав: «Ні, він Божий син». Тоді він запитав: «Чому тоді православні християни вірять, що він — Бог?» Я відповів: «Запитайте про це їх».

Іншого разу я мав можливість говорити в присутності близько 40 осіб. Якось в’язнів відвідала психолог. Коли ми обговорювали сімейне життя, вона запитала нас, що ми думаємо про полігамію. Кожен міг висловити свою думку.

Коли настала моя черга, я сказав, що не думав про це особисто, але мені дуже подобається думка іншої особи на цю тему, і я хочу нею поділитись. Тоді я сказав: «Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і вони стануть одним тілом» (Буття 2:24). Психолог запитала: «Чия це думка?» Я відповів: «Це думка Бога Єгови, який створив людей. Там говориться лише про двох людей, не більше».

Тоді вона запитала: «Чи ви маєте ще якісь підстави думати, що чоловік повинен мати тільки одну дружину?» На це я процитував Матвія 7:12, де говориться: «Тож усе, що хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви». Далі я сказав: «Це слова Ісуса. Запитайте чоловіків, що сидять у залі, чи вони хотіли б ділитися своєю дружиною з кимсь іншим. Якщо чоловіки не хочуть, щоб їхні дружини мали іншого чоловіка, то, значить, жінки не хочуть, щоб їхні чоловіки мали багато дружин». Психолог сказала, що з усіх відповідей моя їй сподобалась найбільше.

Як потішає те, що попри важкі обставини ти мав можливість проповідувати тим, хто був коло тебе!

Після того як суди різних інстанцій, у тому числі Верховний суд Казахстану, відхилили прохання про твоє звільнення, здавалося, що з юридичного погляду вже не має жодної надії.

І все ж ти мав можливість звільнитися, якби підписав зізнання. Можеш розповісти нам про це і чому ти відмовився підписатись?

ТА: Що ж, вони пропонували мені дещо кілька разів. Хоча це виглядало як вияв доброти, насправді це був документ про зізнання в усіх звинуваченнях, висунутих проти мене, і що я вибачаюся за свої вчинки. Згодом мені запропонували самому написати зізнання і попросити вибачення. Представники влади радили мені написати, нібито моя помилка полягала в тому, що я розмовляв з іншими про свої вірування, але що тепер я вибачаюсь за свої вчинки і прошу звільнення через свій стан здоров’я.

Я відмовлявся давати такі зізнання і говорив їм, що краще буду сидіти у в’язниці з чистим сумлінням, аніж звільнюся з почуттям вини.

Ми дуже цінуємо твій приклад віри і що ти відмовився йти проти свого сумління.

Щоправда, раптом все змінилося. Розкажи, будь ласка, як ти дізнався, що тебе помилують і звільнять з в’язниці?

ТА: Якось до моєї камери прийшов охоронець і сказав, що до мене хтось телефонує. Пригадую, я думав: «Хто це може бути?» Коли взяв слухавку, якась жінка представилась і сказала, що вона приїде у в’язницю, щоб звільнити мене. У мене були змішані почуття. Коли вона поклала трубку, я вирішив розповісти сину про це, бо не хотів шокувати свою дружину цією новиною і не давати їй безпідставних надій.

Після того як я поклав слухавку, охоронець запитав мене: «Що тобі сказали?» Я відповів, що це хтось, мабуть, пожартував наді мною, бо жінка по телефону сказала мені, що вона приїде мене звільнити.

Охоронець сказав, що жінка не жартувала, а говорила правду.

Мафізо, а як ти зреагувала на цю радісну новину?

МА: Коли син розповів мені цю новину, я теж подумала, що це жарт. Ми так довго чекали цього!

Можна уявити, як ви обоє почувалися, коли знову зустрілися з Теймуром, адже після його арешту минуло більше року!

Тепер, якщо подивитися назад, що ви навчилися з цього випробування віри?

МА: Пам’ятаю, як я плакала, дізнавшись про ситуацію брата Бахрама та сестри Гульзіри Хемдемових. [Брата Хемдемова арештували в Туркменістані у березні 2015 року. У травні того ж року його засудили до чотирьох років ув’язнення за фальшивими звинуваченнями у «розпалюванні релігійної ворожнечі». Його й досі не звільнили]. Ще до арешту Теймура я думала про те, як, мабуть, важко було Гульзірі. Тепер мені хочеться її обійняти і передати слова гарячої любові та підтримки. Пройшовши через випробування разом з Теймуром, мені хочеться сказати їй, що я їй дуже співчуваю. Я знаю, що вона, як і я, потребує підтримки Єгови та братів.

Я дуже вдячна всім, хто підтримував нас: братам у нашому зборі та по всіх зборах по цілому світі, Керівному органу, юристам і нашим синам.

ТА: Я можу сказати одне. Кожен зустрічається з випробуваннями. Звичайно, не всі сидітимуть у тюрмі. Для когось це може бути переслідування з боку невіруючого родича. Ще комусь важко через напружені стосунки з братом чи сестрою у зборі. Хоч би яким було випробування, кожен з нас має вибір: дотримуватись Божих принципів або ні. Якщо ми дотримуємось цих принципів, тоді знесемо випробування. Найкраще приймати випробування і пам’ятати, що Єгова допоможе їх витримати.

Я дуже вдячний своїй родині і синам за підтримку. Вони відвідували мене при кожній нагоді, і це допомагало залишатись сильним.

Крім того, хочу подякувати братам по цілому світі за все, що зробили для мене. Вдячний за їхні молитви та підбадьорливі листи. Я ні на хвильку не почувався покинутим. Завдяки пережитому моя любов до братів зросла і стосунки з Єговою зміцнилися.