Як уже повідомлялось на сайті jw.org і в газеті «Нью-Йорк таймс», Воєнно-історичний музей збройних сил Німеччини (м. Дрезден) відмовляється передати Свідкам Єгови архів Аннемарі Куссеров, ігноруючи цим її останню волю і заповіт. Але недавно виявлено додаткові докази, які підтверджують законність вимоги Свідків Єгови. Тому наша організація ініціювала новий позов проти музею.

Свідки Єгови понад сім років намагались домовитися з музеєм про передачу їм цього архіву, але безуспішно. Тому ми звернулись до суду. На жаль, 2021 року позов було відхилено, оскільки суд визнав, що музей придбав архів на законних підставах.

У віці 26 років Аннемарі почала ретельно збирати архівні матеріали, пов’язані з переслідуваннями Свідків Єгови за часів нацизму. Іноді заради цього вона навіть ризикувала своїм життям. Загалом Аннемарі присвятила цій справі понад 65 років; померла вона в 2005 році. Зібрані матеріали, які вона зберегла для майбутніх поколінь, а особливо для своїх одновірців, на міжнародному рівні були визнані історичною цінністю.

Аннемарі прагнула, щоб якомога більше людей, як Свідків Єгови, так і інших, дізнались про історію її родини — історію відданості Богу. А щоб архів не пропав, вона заповіла його організації Свідків Єгови. Прикро, але її воля досі не виконана.

Разом з чотирма своїми братами і сестрами Аннемарі знялась у британському документальному фільмі «Фіолетові трикутники» (1991 р.). Фільм на прикладі родини Куссеров показує, як нацистський режим переслідував Свідків Єгови за те, що вони відмовлялися зректися своєї віри та присягнути на вірність Гітлеру. У фільмі є кадри, на яких Аннемарі знята зі своїми безцінними документами та фотографіями.

В інтерв’ю, яке Аннемарі дала незадовго до смерті, вона згадала, як гестапівці вдерлись в її квартиру і заарештували її. В той момент вона могла втратити найцінніші документи зі свого архіву, але цього не сталось. Вона розповіла: «У коридорі стояла валіза. Під нею лежали листи та інші документи». Аннемарі наповнила валізу яблуками, сподіваючись, що офіцери полінуються зазирати під неї. «А якщо план провалиться,— думала вона,— то принаймні у в’язниці матиму що з’їсти». На щастя, документи не знайшли.

Невдовзі після смерті Аннемарі архів зник з її дому. Згодом з’ясувалося, що один з її братів, який перестав бути Свідком Єгови, продав цей архів музею. Аннемарі не доручала йому це робити. Через якийсь час він помер.

Членам сім’ї Куссерових, які добре знали про останню волю Аннемарі, було дуже прикро, що суд постановив залишити архів у розпорядженні музею. Відтоді рідні, друзі й одновірці Аннемарі, які теж зазнали переслідувань у часи нацизму, написали сотні листів у Воєнно-історичний музей та в Міністерство оборони, під керівництвом якого перебуває цей музей, з проханням повернути архів Свідкам Єгови.

Серед найцінніших документів цього архіву є прощальний лист брата Аннемарі, Вільгельма, написаний 26 квітня 1940 року. Будучи Свідком Єгови, він відмовився від військової служби з релігійних переконань, і за це нацисти його стратили.

У своєму листі Вільгельм написав: «Дорогі батьки, брати і сестри! Ви знаєте, наскільки ви мені дорогі. Я відчуваю це щоразу, коли дивлюсь на нашу сімейну фотографію. Яким щасливим був наш дім! Однак понад усе ми повинні любити Бога, як наказав нам наш Провідник, Ісус Христос. І він винагородить нас, якщо залишимось йому вірні». Вільгельма розстріляли зранку наступного дня. Йому було 25 років.

У Франца і Гільди Куссерових, батьків Аннемарі, було 11 дітей. Франца і його старших синів ув’язнили за відмову брати участь у війні. Молодші діти відмовлялися вимовляти «Хайль Гітлер», тому їх відібрали в батьків і відправили у виправні школи, а пізніше віддали в прийомні сім’ї.

Коли Вольфганг, один з братів Куссерових, постав перед трибуналом, він сміливо сказав: «Мене виховували як Свідка Єгови згідно з наказами Бога, які містяться у Святому Письмі. Найбільший і найсвятіший закон, котрий було дано людям, наказує любити свого Бога понад усе, а ближнього — як самого себе. Інша заповідь каже: “Не вбивай”. Для кого наш Творець дав ці заповіді? Для дерев?»

28 березня 1942 року 20-річного Вольфганга стратили на гільйотині.

Аннемарі та її рідні заплатили високу ціну за те, що зберігали міцну віру і рішуче відмовлялися підтримувати нацистську воєнну машину. За відмову брати до рук зброю дехто з Куссерових віддав власне життя. Сумарно члени цієї сім’ї провели за ґратами 47 років.

Архів Куссерових проливає світло на історію їхньої виняткової віри. Він засвідчує, що завдяки вірі людина може вистояти під час нелюдських випробувань і навіть перед лицем смерті. Це і є головна тема колекції документів Куссерових. Тому найбільшу цінність цей архів представляє для музеїв Свідків Єгови.

У жовтні 2022 року помер останній син Куссерових, Пауль-Герхард. Він дуже хотів, щоб музей вшанував волю його сестри, і до самої смерті робив для цього все можливе. Якось він сказав про своїх братів: «Вони померли, бо відмовилися від військової служби. Тож я вважаю дуже недоречним, що наш архів зберігається в музеї збройних сил».

Свідки Єгови цілком з ним погоджуються. Те, що музей відмовляється вшанувати останню волю Аннемарі, є кричущою несправедливістю. Сім’я Куссерових зазнала несправедливого ставлення і зневаги за часу націонал-соціалізму, і вона знову стикнулась з несправедливістю у сучасній Німеччині.

На превеликий жаль, із понад 1000 предметів, які містяться в архіві, для ознайомлення доступні лише 6. Решта лежить у музейному сховищі і не приносить жодної користі широкому загалу.

Ми молимось і сподіваємось, що зрештою суд винесе рішення на користь Свідків Єгови, які мають юридичне і моральне право на цей архів (Луки 18:7).