7 БЕРЕЗНЯ 2017 РОКУ
ПІВДЕННА КОРЕЯ
Влада Південної Кореї несправедливо поводиться з Тон Х’юк Сіном
Уряд Південної Кореї ув’язнює сотні чоловіків, які відмовляються від військової служби з мотивів особистих переконань. Покаранню підлягають також ті, хто відмовляється від військової служби через своє сумління вже після звільнення в запас.
Ще дитиною Тон Х’юк Сін знав, що одного дня його призвуть до армії. Після отримання повістки він з’явився для проходження військової служби, а після її закінчення в 2005 році він з відзнакою був звільнений в запас. Як військовий запасу, Тон Х’юк Сін мав проходити регулярне військове навчання протягом наступних восьми років.
Невдовзі після звільнення в запас Тон Х’юк Сін почав вивчати Біблію. Її мирна звістка настільки вплинула на нього, що його совість вже більше не дозволяла йому брати в руки зброю. Коли у березні 2006 року Тон Х’юк Сін був призваний на військові збори, він повідомив, що через свої переконання не може проходити військове навчання.
Відсутність права на свободу совісті
Південна Корея не визнає права на відмову від військової служби з мотивів особистих переконань. На даний час близько 40 Свідків Єгови, чия совість більше не дозволяє їм служити в армії, отримують повістки про призов на військові збори.
Військове керівництво проігнорувало відмову Тон Х’юк Сіна від проходження військового навчання і загалом надіслало йому 30 повісток за 2006 рік. Тон Х’юк Сін продовжував отримувати повістки протягом наступних семи років. Загалом за період з березня 2006 по грудень 2013 року він був призваний на військові збори 118 разів a. Оскільки кожного разу Тон Х’юк Сін з повагою відмовлявся з’являтися для проходження військової служби, проти нього було порушено 49 кримінальних справ, 69 разів він з’являвся перед місцевими та апеляційними судами і загалом проти нього було винесено 35 вироків суду.
Перед дилемою
Суди не піддавали сумніву той факт, що Тон Х’юк Сін мав щирі переконання. У своєму рішенні від 7 жовтня 2014 року окружний суд міста Ульсан визнав: «Зрозуміло, що, ставши Свідком Єгови, Тон Х’юк Сін не мав іншого вибору, ніж вчинити правопорушення у даній справі, оскільки він опинився перед дилемою: військовим обов’язком, з одного боку, і голосом свого сумління та релігійним переконанням, з другого».
Хоча окружний суд і розумів складність становища Тон Х’юк Сіна, вимоги законодавства Південної Кореї про військовий обов’язок не залишають судам свободи дій. Загальний розмір штрафів, накладених судами на Тон Х’юк Сіна, склав 16 мільйонів вон (13 332 долари США). Крім того, він був шість разів засуджений до строків ув’язнення, кожний з яких становив принаймні шість місяців. Але кожного разу покарання заміняли на умовне, а в одному з випадків суд засудив його до 200 годин виправних робіт.
Тон Х’юк Сін говорить: «Я відчував сильний стрес та занепокоєння. Здавалося, це ніколи не закінчиться. Через постійні виклики в суд страждав не тільки я, а й моя сім’я. Думаю, протягом цих дев’яти років моя мати страждала не менше за мене, і стрес сильно відбився на її здоров’ї. Коли я це бачив, у мене серце обливалося кров’ю. Усі ці події також вдарили мені по кишені. Через необхідність постійно з’являтися за викликами, а також кримінальне переслідування та вироки я був змушений сім разів змінити місце роботи, оскільки через обов’язок бути присутнім на засіданнях я постійно пропускав роботу».
Порушення гарантій, наданих міжнародними актами
Тон Х’юк Сін оскаржував у судах Південної Кореї всі винесені йому вироки, проте безрезультатно. Верховний суд Південної Кореї чотири рази відхиляв його скарги. Не знайшовши захисту у судах Південної Кореї, у червні 2016 року Тон Х’юк Сін подав скаргу до Комітету ООН з прав людини (далі — Комітет). Він стверджував, що повторні призови та покарання за ухилення від військових зборів є порушенням зобов’язань Південної Кореї за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права. Скарга стосувалася трьох основних аспектів:
Ситуація, в якій особи, що відмовляються від військової служби з мотивів особистих переконань, повторно призиваються до військової служби, а потім на них повторно накладається покарання, беззаперечно визнається міжнародним правом як порушення права на справедливий судовий розгляд.
Численні призови на військове навчання та наступне судове переслідування підтверджують очевидну мету державної влади примусити до військової служби. Життя Тон Х’юк Сіна перетворилося на постійний судовий процес, а визнання виявів його релігійних переконань злочином є принизливим поводженням.
Оскільки відмова Тон Х’юк Сіна від військової служби є виявом його релігійних переконань, він заявив, що було порушено право на свободу совісті та релігії.
Надія на справедливість
Тон Х’юк Сін сподівається, що скарга буде розглянута на його користь, оскільки Комітет вже неодноразово постановляв, що Південна Корея має поважати право на відмову від військової служби з мотивів особистих переконань b. Він очікує на рішення, яке візьме до уваги його особливе становище як військового у запасі. Тон Х’юк Сін говорить: «Я не шкодую про те, що мені довелося відстоювати свої релігійні принципи та особисті переконання, проте я проти того, як зі мною поводилися. Я сподіваюсь, що уряд Південної Кореї визнає право чоловіків на відмову від військової служби, якщо вона суперечить їхнім переконанням». Свідки Єгови у Південній Кореї та у всьому світі розділяють його почуття.
a Тон Х’юк Сін отримав 30 повісток за 2006 календарний рік, 35 — у 2007 році, 15 — у 2008 році, 9 — у 2009 році, 17 — у 2010 році і 12 — у 2011 році. Проходження військового навчання резервістами не вимагається протягом останніх двох років, тому Тон Х’юк Сін не отримував повістки у 2012 та 2013 роках.
b Комітет ООН з прав людини видав п’ять міркувань у наступних справах, в яких зазначав, що Південна Корея порушує статтю 18 «Право на свободу думки, совісті і релігії»: «Йо Пум Юн та М’юн Чін Чхве проти Республіки Корея» (Yeo-bum Yoon and Myung-jin Choi v. Republic of Korea, повідомлення № 1321-1322/2004, U.N. Doc. CCPR/C/88/D/1321-1322/2004, 3 листопада 2006 року), «И Мін Чун та інші проти Республіки Корея» (Eu-min Jung et al. v. Republic of Korea, повідомлення № 1593-1603/2007, U.N. Doc. CCPR/C/98/D/1593-1603/2007, 23 березня 2010 року), «Мін К’ю Чон та інші проти Республіки Корея» (Min-kyu Jeong et al. v. Republic of Korea, повідомлення № 1642-1741/2007, U.N. Doc. CCPR/C/101/D/1642-1741/2007, 24 березня 2011 року), «Чон Нам Кім та інші проти Республіки Корея» (Jong-nam Kim et al. v. Republic of Korea, повідомлення № 1786/2008, U.N. Doc. CCPR/C/106/D/1786/2008, 25 жовтня 2012 року) та «Йон Кван Кім та інші проти Республіки Корея» (Young-kwan Kim et al. v. Republic of Korea, повідомлення № 2179/2012, U.N. Doc. CCPR/C/112/D/2179/2012, 15 жовтня 2014 року).