Комітет ООН з прав людини звинуватив уряд Південної Кореї в незаконному позбавленні волі тих, хто через сумління відмовляється від військової служби, і в порушенні їхнього права на свободу совісті. Це вже п’ята постанова Комітету проти Південної Кореї, яка ув’язнює чоловіків, котрі відмовляються від служби в армії з мотивів особистих переконань. Однак уперше він визнав ці ув’язнення незаконними a.

У чотирьох попередніх рішеннях, що стосувалися 501 чоловіка, який відмовився від військової служби через сумління, Комітет стверджував, що Південна Корея порушує їхню свободу думки, совісті і релігії, гарантовану статтею 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП). Але у своєму останньому рішенні щодо 50 молодих Свідків b, яке було прийняте 15 жовтня 2014 року й опубліковане 14 січня 2015 року, Комітет висловився категоричніше. Він визнав, що, позбавляючи цих чоловіків волі за те, що вони користуються своїм основоположним правом, уряд також порушує статтю 9 МПГПП, яка забороняє незаконне утримання під вартою і гарантує право на компенсацію. Комітет підкреслив, що поняття «“незаконність”... слід розглядати ширше і що воно охоплює неприйнятні [й] несправедливі дії». Тож Комітет дійшов висновку, що «ув’язнення, як покарання за використання законного права на свободу совісті і релігії, гарантованого статтею 18 Пакту», є незаконним.

У своєму рішенні Комітет закликав уряд Південної Кореї зняти судимість з 50 Свідків і виплатити їм належну компенсацію. Далі Комітет зазначив, що уряд «зобов’язаний... [вжити] законних заходів, аби забезпечити право на відмову від військової служби через сумління». Через шість місяців з моменту прийняття постанови Південна Корея повинна надати інформацію «про те, яких заходів було вжито щодо виконання міркувань Комітету».

Південна Корея постійно пояснювала, що не може впровадити альтернативну службу через загрозу національній безпеці і відсутність спільної думки щодо цього питання в межах цілої країни. Уп’яте Комітет не погодився з цими поясненнями, посилаючись на свою позицію, висловлену в міркуваннях, опублікованих у 2006 році. У цьому документі Комітет підтвердив, що Південна Корея «не змогла вказати на конкретні небезпеки для країни, які потягне за собою визнання права на відмову від військової служби». А щодо питання про суспільну єдність та рівність Комітет зазначив, що «повага з боку уряду до переконань, продиктованих сумлінням, і захист права на такі переконання є важливим чинником, який сприяє єдності й рівноправ’ю в суспільстві». Тому Комітет заявив, що Південна Корея не має виправдання, ув’язнюючи тих, хто через сумління відмовляється від військової служби.

Південна Корея приєдналася до МПГПП ще в 1990 році, проте вона свідомо не виконує зобов’язань, що стосуються тих, кому сумління не дозволяє служити в армії. Влада країни продовжує щороку ув’язнювати сотні молодих Свідків. Комітет ООН з прав людини неодноразово виступав на захист прав тих, хто через сумління відмовляється від військової служби в Південній Кореї. Час покаже, чи уряд відреагує на міжнародний тиск, поклавши край незаконному ув’язненню і прийнявши законодавство, яке захищатиме сумління кожного громадянина.