У п’ятницю, 30 серпня 2019 року, брат Валерій Москаленко звернувся до суду з останнім словом. Нижче наведено уривки з його виступу (перекладено з російської).

Ваша честь і всі присутні, мені вже 52 роки, і протягом останнього року мене тримають за ґратами. Точніше, вже пішов другий рік. [...]

У своєму останньому слові на цьому засіданні я хочу коротко розповісти про себе, про свою життєву позицію та висловити свою думку про ці кримінальні обвинувачення. Я дуже сподіваюся, що ви, Ваша честь, зрозумієте, чому я не відмовлюся від своєї віри в Бога і чому віра в Бога не є злочином.

Я не завжди був Свідком Єгови. Мої батьки дали мені належне, хороше виховання. Однак ще з дитинства мене непокоїла думка про те, чому на землі стільки несправедливості. Мені здавалося, що у світі щось пішло не так: злі люди та обманщики процвітають, а чесні та добрі страждають і мучаться.

Я почав серйозно досліджувати Біблію і після кількох місяців таких досліджень знайшов відповіді на свої запитання. Тоді мені було 24 роки. [...]

З того часу, приймаючи рішення, я завжди брав до уваги почуття Бога, його закони та принципи, які детально описані [в Біблії] і проілюстровані на прикладах [поклонників Бога] з минулого. [...]

Я живу в квартирі разом зі старенькою мамою, яка потребує моєї опіки. 1 серпня 2018 року, саме тоді, коли мама була вдома сама, бійці спецпідрозділу за наказом слідчого Федеральної служби безпеки (ФСБ) спиляли болгаркою петлі вхідних дверей моєї квартири. У такий спосіб слідчий хотів потрапити всередину, щоб провести обшук.

Мама дуже налякалася. Після того як бійці в масках увірвалися в квартиру, у неї стався серцевий приступ і їй викликали швидку допомогу. Дізнавшись, що в нас поліція, я вже через тридцять хвилин був удома. Коли я побачив, у якому стані моя мама, в мене піднявся тиск. Попри все це, я старався залишатися спокійним і виявляти самовладання. Я поводився доброзичливо, як личить християнину. Цього навчив мене мій Бог, Єгова, і я не хочу його зрікатися.

Вибачте, Ваша честь, що я стільки говорю про себе. Я до цього не звик. Однак сьогодні вимушений робити це. [...]

Я Свідок Єгови вже понад 25 років. Це більша частина мого життя. І мене ніколи не вважали екстремістом. Навпаки, мене знають як хорошого сусіда, сумлінного працівника та дбайливого сина.

І раптом з 20 квітня 2017 року мене почали називати екстремістом. На якій підставі? Що змінилося? Може, я став гіршим? Ні. Може, я став жорстоким та завдав комусь болю чи страждань? Ні. Чи я втратив право, гарантоване статтею 28 Конституції Російської Федерації? Також ні. Мого прізвища немає у рішенні Верховного суду. У мене ніхто не забирав прав, гарантованих Конституцією РФ, зокрема статтею 28. То чому я тут, на лаві підсудних? [...]

Зі слів слідчого я зрозумів, що мене заарештували і тримають під вартою за те, що я вірю у Всемогутнього Бога і вживаю його ім’я, Єгова, у своїх молитвах і розмовах. Але це ж не злочин. Бог сам вибрав собі це ім’я і подбав про те, щоб воно було записане в Біблії. [...]

Я знову і знову повторюю: мені в голові не вкладається, що можна піти проти волі Бога, яка чітко викладена в Біблії. Хоч би як на мене тиснули чи які методи покарання застосовували (навіть якщо це буде смертна кара), я не зречуся всемогутнього Творця всесвіту, Єгови Бога. [...]

Ваша честь, Свідки Єгови відомі у всьому світі як дружні та миролюбні люди. У більшості країн поважають їхні права як віруючих людей. Я дуже хотів би, щоб у Росії теж поважали права віруючих, і в цьому випадку мої права також. [...]

Я не винен у вчиненні злочину, в якому мене обвинувачують. Прошу суд виправдати мене!

Дякую!