Брат Іван Пуйда з приємністю згадує, як його батько, Григорій, приходив увечері додому і читав йому та ще сімом своїм дітям «Мою книгу біблійних оповідань». Іван чітко пам’ятає, як проповідував з батьком у своєму селищі за назвою Квіток і регулярно заходив додому до своїх вчителів і однокласників. Ще підлітком він разом з дідусем по маминій лінії, Петром Парцеєм, опрацьовував непризначену територію і бачив, який за́пал у служінні та дух саможертовності мав його дідусь. На жаль, брат Петро Парцей уже помер.

Брат Пуйда часто помічав, як його батько, а також дідусь читає Біблію і біблійні публікації. Тому він поставив собі за мету наслідувати їхній приклад.

Але тепер брат Пуйда, якому 41 рік, наслідує свої рідних ще й у тому, що стійко зносить переслідування. 30 травня 2018 року співробітники Федеральної служби безпеки (ФСБ) арештували брата Пуйду за те, що він служить Єгові. Він провів за ґратами чотири місяці, а потім ще півроку під домашнім арештом. Його дідусь, брат Парцей, був ув’язнений як за часу нацистського, так і радянського режимів. Також його батька, Григорія Пуйду, ув’язнили за часу Радянському Союзу.

Брат Іван Пуйда розповідає: «Апостол Павло в 2 Тимофія 3:14 написав: “Перебувай у тому, чого навчився і в чому тебе переконали, бо ти знаєш, від кого навчився”. Я знаю, від кого навчився правди, і це дає мені сил. Ні політична система, ні в’язниці не змогли зламати моїх рідних, а переслідування не триватиме вічно. Тепер я йду їхніми слідами, беручи з них приклад. Поки я залишатимусь вірним Єгові, він завжди буде зі мною». Брат Пуйда чекає на рішення суду.

За словами Івана, батько та дідусь, розповідаючи про своє перебування у в’язниці, ніколи не згадували про умови в ній. Вони розказували про те, як проповідували там добру новину.

Григорій, якому тепер 64 роки, охрестився 1975 року — після того, як за відмову від військової служби провів рік у радянській виправно-трудовій колонії. Його звільнили 1977 року. У 1986 році Григорій знову потрапив за ґрати і відсидів рік за те, що в нього знайшли заборонені теократичні публікації. Його батько, на ім’я Іван, з 1944 по 1950 рік за християнський нейтралітет відбував термін у виправно-трудовому таборі.

Григорій каже: «Завдяки міцній вірі я зміг знести переслідування. Я ні на мить не сумнівався, що ходжу в правді і що Єгова — правдивий Бог».

Тепер щось подібне переживає його син Іван. Григорій розповідає: «Пам’ятаю радянські часи і бачу, що все повторюється. Тому я молюся, щоб Іван залишався вірним у цьому випробуванні і своєю витривалістю освячував ім’я Єгови».

У 1943 році нацисти вислали Іванового дідуся, Петра Парцея, в табір Майданек, а пізніше в Равенсбрюк за відмову підписати документ про зречення від своєї віри. У 1945 році його звільнили союзні війська. 1952 року його знову арештували і засудили на смерть. Однак цей вирок було пом’якшено, і брата Парцея звільнили 1956 року. У 1958 році його ще раз ув’язнили за віру, а 1964 року звільнили.

«Мене зміцнює приклад дідуся, який зберіг відданість Богові,— каже Іван.— Коли він воскресне, я розповім йому, що я так само, як і він, зносив випробування і що його приклад допомагав мені залишатися вірним та мужнім».

Іван продовжує: «Ніхто не відбере в мене віри і не позбавить любові Бога Єгови. Я не раз казав слідчим: “Найбільше, що ви можете зробити,— це арештувати мене і посадити у в’язницю, але ви не маєте влади над моїм розумом і серцем”».

Що допомагало цим братам зносити випробування?

Іван розповідає: «В Дії 14:22 сказано: “Ми маємо багато настраждатися, перш ніж увійдемо в Боже Царство”. Кожен християнин буде зазнавати випробувань. Це необов’язково тюремне ув’язнення, а, скажімо, хвороба або смерть близьких. Ми все витримаємо, якщо будемо мати правильне мислення і залишимось духовними. Єгова завжди готовий підтримати своїх служителів».

Іванів батько, Григорій, говорить: «Зміцнюйте свої стосунки з Єговою. Будьте його справжніми друзями. Знайдіть для себе докази того, що заради правди варто йти на будь-які жертви. Ваші зусилля обов’язково будуть винагороджені».

Нас дуже підбадьорюють розповіді про те, як Єгова підтримує наших братів і сестер, котрі зносять переслідування за віру. Ми молимося за наших одновірців у Росії, щоб вони залишалися мужніми та черпали сили з обіцянки Єгови: «Не бійся... Твоя нагорода буде дуже велика» (Буття 15:1).