Майк Івучукву з сім’єю живе у Х’юстоні (штат Техас). Якось він почув голос своєї шестирічної доньки Мелоді, яка бігла сходами, щоб пообідати на перерві під час дистанційного навчання. Майк глянув, куди вона так поспішає, і подумав, що вона їсть бутерброд або грається іграшками. Але був здивований тим, що побачив.

«Донечка сиділа за ноутбуком, тримала книжку “Повчальні історії з Біблії” і пояснювала щось своїм трьом однокласникам,— розповідає Майк.— Вона сказала мені: “Тато, я проводжу біблійне вивчення”».

Мелоді вирішила розпочати біблійне вивчення з вересня 2020 року, коли через пандемію коронавірусу почалося її віртуальне шкільне навчання. Тож вона молилася до Єгови і шукала нагод.

Майк і його дружина Октавія дуже пишаються донечкою. Він говорить: «Мелоді завжди розповідає про Єгову своїм однокласникам. Але те, що вона проводить біблійне вивчення, нас з дружиною надзвичайно зворушило».

Мелоді продовжує регулярно вивчати Біблію з однокласниками. Вона каже: «Я вже навчила їх про Рай і про Ісуса. Я хочу, щоб вони стали Свідками Єгови».

Дев’ятирічний Семюель Молнар з міста Інглсайд (штат Іллінойс) теж ділиться з іншими своєю вірою.

Його надихнув випадок одного брата, який свідчив сусіду через паркан. Семюель вирішив також спробувати. Коли він побачив сусідського хлопчика, який грався на своєму подвір’ї, то запитав його, чи не хоче той почути розповідь про Рай. Хлопчик погодився, і Семюель побіг у дім за «Моєю книгою біблійних оповідань».

Семюель розповідає: «Я сказав йому, що в майбутньому він зможе бавитися з тваринами і вони не завдаватимуть шкоди. Потім прочитав йому розповідь про Даниїла в лев’ячій ямі».

Крім того, Семюель вислав цьому хлопчику листа, в якому описав завдання і відео з нашого сайту jw.org. Вони домовилися прочитати ще одну біблійну розповідь іншим разом.

Самуель дуже тішиться, що мав таку нагоду, і працює над досягненням наступної мети. Він каже: «Я хочу добре ознайомитися з усіма буклетами з наших знарядь для навчання, щоб пропонувати їх людям».

Троє юних сестричок у Х’юстоні досягли своєї духовної мети — допоміжне піонерське служіння під час літніх канікул.

Джозелін Хорта (13 років), Мелані Альварес (12 років) і Хлоя Родрігес (10 років) у серпні разом писали листи через відеозв’язок. Вони під’єднувалися по п’ять разів на тиждень і починали о 7 годині ранку.

«Ми спілкувалися та їли разом,— розповідає Джозелін,— а тоді о 7:30 починали писати листи». Час від часу одна з них могла проспати, але дві інші відсилали їй повідомлення: «Доброго ранку! Прокидайся! Вже час проповідувати!»

Ентузіазм дівчаток підбадьорював не лише їх самих, але й рідних та друзів. Ось що каже Алісія, мама Джозелін: «Іноді здається, що я не маю сил брати участь у проповідницькому служінні. Але коли бачу, як проповідує Джозелін, то кажу: “Я теж хочу свідчити”».

Серце Єгови тішиться, коли він бачить, як вірні молоді люди роблять все можливе у служінні під час цієї пандемії (Прислів’я 27:11).