«Кожен турок народжується воїном». Цієї приказки вчать дітей у школах, її цитують політики, а також насаджують призовникам. У Туреччині військова служба обов’язкова для всіх чоловіків, а призов — це нагода для святкування. Тож не дивно, що турецький уряд відмовляється визнавати основне право людини на відмову від військової служби з релігійних переконань.

Однак Туреччина входить у Раду Європи, до того ж Європейська конвенція з прав людини стала частиною її національного законодавства. Це означає, що вона зобов’язалася дотримуватись європейських норм. Відтоді як Велика палата Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) прийняла рішення у справі «Баятян проти Вірменії», Туреччина зобов’язана перед Радою Європи визнавати право громадян на відмову від військової служби з релігійних переконань. Але вона відмовляється це робити. Тому ті, хто, керуючись своїм сумлінням, не погоджується на військову службу, зазнають переслідувань.

Протягом останніх 10 років 55 чоловіків, які є Свідками Єгови, зверталися до турецького уряду з проханням визнати їхнє право на відмову від військової служби з релігійних переконань. Оскільки уряд відмовляється задовольняти їхні прохання, їх неодноразово притягують до суду, на них накладають великі штрафи, а декого навіть на кілька років садять у в’язницю. Сьогодні за відмову служити у війську до суду повторно притягують 15 молодих Свідків.

«Я вважаю, що могутня держава не повинна змушувати мене йти проти мого навченого Біблією сумління і натхнених Богом слів з Ісаї 2:4, яких, за моїм переконанням, я повинен дотримуватися». Цей добре відомий біблійний вірш, вигравіюваний на камені навпроти штаб-квартири ООН у Нью-Йорку, говорить, що люди, які обстоюють мир, «мечі свої перекують... на лемеші... і більше не будуть навчатись війни». Цими словами з Ісаї 2:4 громадянин Туреччини Феті Демірташ, якому тоді було 25 років, пояснив, що він готовий пожертвувати своєю свободою і піти у в’язницю, але не служитиме у війську. Будучи Свідком Єгови, Феті глибоко переконаний, що треба слухатися свого навченого Біблією сумління. За це його десять разів притягали до суду і він провів у в’язниці понад півтора року.

Під час першого арешту сержант наказав Феті одягти військову форму, але той відмовився, адже слухався свого сумління. Після цього командир бази наказав вивести Феті перед 400 чоловіками і змушував його одягнути військову форму. Феті знову відмовився. Протягом першого терміну ув’язнення охоронці не тільки принижували його словесно, але й били по голові та обличчю, плечах і ногах.

Коли у квітні 2006 року Феті вп’яте арештували й ув’язнили, охоронці наказали йому роздягнутися до білизни, щоб змусити одягти форму. За відмову його посадили у штрафні казарми на чотири дні. Щоб зламати волю Феті, його приковували наручниками до залізного бильця ліжка вночі і до в’язничних ґрат удень. Феті пригадує: «Я потерпав від страху вдень і не міг спати вночі через невідступний страх перед знущаннями, яких я міг зазнати в будь-яку хвилину. Це дуже виснажувало мене емоційно, але я не здавався і все одно слухався свого сумління».

У 2007 році Феті Демірташ подав позов до ЄСПЛ. Підставою для звернення було те, що турецький уряд порушив його права, засуджуючи до ув’язнення за відмову від військової служби з релігійних переконань. 17 січня 2012 року ЄСПЛ виніс рішення на користь Феті, підтвердивши, що його піддавали нелюдському поводженню і принижували гідність, через що він зазнавав сильного болю і страждань. Крім того, суд підтвердив, що право на відмову від військової служби на підставі глибоких релігійних переконань захищене Європейською конвенцією з прав людини a.

Феті сподівався, що після того як ЄСПЛ виніс чітке рішення у справі про відмову від військової служби з релігійних переконань, турецька влада більше не буде переслідувати його. За рішенням ЄСПЛ уряд Туреччини виплатив йому 20 000 євро як компенсацію завданої шкоди, судових та інших витрат. Однак уже через чотири місяці після винесення рішення ЄСПЛ у справі «Феті Демірташ проти Туреччини» турецький військовий суд знову засудив його до двох з половиною місяців ув’язнення за відмову служити у війську. Феті подав апеляцію, яка перебуває на розгляді у військовому суді.

Туреччина проігнорувала недавні вказівки Комітету ООН з прав людини. У 2008 році двоє Свідків, Дженк Атасой і Арда Саркут, подали скаргу у цей орган ООН. Вони посилалися на те, що турецька влада порушила їхні права, неодноразово притягуючи до суду за відмову служити у війську. У своїх міркуваннях від 29 березня 2012 року Комітет ООН з прав людини зазначив, що «відмова [цих чоловіків] від призову на обов’язкову військову службу була виявом їхніх релігійних переконань» і що їхнє «подальше засудження і покарання можна прирівняти до посягання на їхню свободу совісті, що суперечить пункту 1 статті 18 [Міжнародного пакту про громадянські і політичні права]».

Якою була реакція турецької влади? Цих двох Свідків і досі кожні чотири місяці b викликають для проходження військової служби, а коли вони відмовляються служити, їх притягують до суду і накладають на них обтяжливі штрафи.

Свідки Єгови в Туреччині твердо переконані, що слід дотримуватись біблійного наказу любити свого ближнього. Кожен Свідок має особисто вирішити, що йому робити, коли його призвуть на військову службу. Феті Демірташ та інші Свідки впевнені, що брати до рук зброю означає іти проти біблійного наказу і власного сумління.

Ці молоді чоловіки сподіваються, що уряд їхньої країни буде дотримуватись взятих на себе зобов’язань. ЄСПЛ і Комітет ООН з прав людини очікують, що Туреччина застосує постанови та рекомендації їхніх органів, і цим самим визнає право громадян на відмову від військової служби з релігійних переконань. Доки цього кроку не зроблено, Туреччина відмежовує себе від решти країн Ради Європи, які поважають це основне право людини.