17 БЕРЕЗНЯ 2016 РОКУ
ТУРКМЕНІСТАН
Туркменістан зобов’язаний виплатити відшкодування за порушення прав людини
У чотирьох нещодавніх рішеннях Комітет ООН з прав людини (далі — Комітет) дійшов висновку, що влада Туркменістану несправедливо карає чоловіків, які відмовляються від військової служби з мотивів особистих переконань a. Комітет також визнав, що утримання в’язнів у важких умовах є порушенням інших прав, гарантованих Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (МПГПП). Своїми рішеннями Комітет зобов’язав владу Туркменістану виплатити відшкодування за порушення міжнародного права в галузі прав людини.
Подвійне покарання
У березні 2015 року Комітет розглянув справу громадянина Туркменістану Зафара Абдуллаєва, який є Свідком Єгови. Влада двічі засуджувала його за відмову від служби в армії з релігійних міркувань. Поставши перед Дашогузьким міським судом в квітні 2009 року, Зафар Абдуллаєв пояснив, що його навчене Біблією сумління не дозволяє йому брати в руки зброю, проходити військове навчання чи ще якось підтримувати військову діяльність. Він також запевнив суд, що готовий проходити альтернативну цивільну службу. Однак суд засудив його на два роки до умовного тюремного ув’язнення b за «ухилення від військової служби».
Після 11 місяців умовного терміну Зафар Абдуллаєв вдруге постав перед тим же судом, оскільки його знову призвали в армію. Позиція Зафара не змінилася, тож суд засудив його до двох років тюремного ув’язнення.
Комітет дійшов висновку, що подвійне покарання Зафара Абдуллаева за відмову від військової служби порушує гарантію, згідно з якою «ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений». (Дивіться пункт 7 статті 14 МПГПП.) І найголовніше, Комітет підтвердив, що обидва вироки порушують «право на свободу думки, совісті і релігії». (Дивіться пункт 1 статті 18 МПГПП.)
«Право на відмову від військової служби через особисті переконання є невід’ємною частиною права на свободу думки, совісті і релігії. Воно дозволяє кожній людині отримати звільнення від обов’язкової військової служби, якщо ця служба не узгоджується з її поглядами та релігійними переконаннями» (Комітет ООН з прав людини).
Життя у в’язниці
Тільки-но Зафар Абдуллаєв прибув у колонію ЛБК-Е/12 у Сейді, як його відразу помістили на 10 днів в ізолятор. Протягом того часу охоронці били його і жорстокого з ним поводились.
У 2010 і 2011 роках трьох інших Свідків Єгови — Ахмета Худайбергенова, Махмуда Худайбергенова та Суннета Джаппарова — також було ув’язнено за відмову від військової служби з релігійних міркувань. Ці чоловіки повідомили, що у в’язниці в Сейді вони теж зіткнулися з жорстоким поводженням і що протягом усього терміну ув’язнення їх неодноразово били.
Усі ці четверо Свідків розповідають про жахливі умови ув’язнення. В камерах, де не було навіть елементарних умов для дотримання гігієни, перебувало приблизно по 40 ув’язнених, які були змушені сидіти на бетонній підлозі. Вночі у них були тільки брудні покривала, яких не вистачало на усіх.
У жовтні 2015 року Комітет виніс рішення у справах Ахмета Худайбергенова, Махмуда Худайбергенова і Суннета Джаппарова. Як і у справі Зафара Абдуллаєва, Комітет визнав, що з цими чоловіками теж жорстокого поводились, порушуючи гарантію, згідно з якою «нікого не можна піддавати катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню». (Дивіться статтю 7 МПГПП.) Комітет також зробив висновок, що утримування ув’язнених у важких умовах порушило їхнє право «на гуманне поводження і повагу до людської гідності». (Дивіться статтю 10 МПГПП.)
Туркменістан має виплатити відшкодування за порушення прав людини
Комітет визнав, що закон Туркменістану передбачає військову повинність для чоловічого населення країни. Проте Комітет зазначив, що МПГПП гарантує звільнення від обов’язкової військової служби на підставі глибоких особистих переконань. Притягувати до відповідальності та виносити обвинувальний вирок тим, хто відмовляється від військової служби на цій підставі, означає порушувати основоположне право людини на «свободу думки, совісті та релігії».
Ці рішення Комітету зобов’язують уряд Туркменістану внести в «законодавство зміни, що гарантують право на відмову від військової служби з мотивів особистих переконань», провести ретельне розслідування скарг про «жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження» і покарати всіх, хто в цьому винен. Комітет також вимагає, щоб влада Туркменістану повністю відшкодувала збитки, завдані чоловікам, чиї права були порушені, виплатила їм належну компенсацію, а також зняла з них судимість за відмову від військової служби з мотивів особистих переконань.
Потрібні подальші кроки
Влада Туркменістану зробила певні кроки назустріч тим, хто відмовляється від служби в армії через особисті переконання. У лютому 2015 року було звільнено останнього Свідка Єгови, ув’язненого за відмову від військової служби.
Проте влада Туркменістану продовжує тримати інших громадян, ув’язнених через особисті переконання. Свідок Єгови та сім’янин Бахрам Хемдемов все ще залишається у в’язниці. 14 березня 2015 року поліція увірвалася в його будинок, коли там проходило релігійне зібрання, і заарештувала його. Пізніше суд засудив Бахрама до чотирьох років тюремного ув’язнення за релігійну діяльність. Бахрам Хемдемов терпить жорстоке поводження, перебуваючи у важких умовах в горезвісному трудовому таборі міста Сейді.
Свідки Єгови і всі громадяни Туркменістану сподіваються, що уряд повністю виконає свої міжнародні зобов’язання щодо прав людини, в тому числі щодо основоположного права на свободу думки, совісті і релігії.
a Дивіться Повідомлення Комітету ООН з прав людини № 2218/2012 «Зафар Абдуллаєв проти Туркменістану» від 25 березня 2015 року (CCPR/C/113/D/2218/2012); № 2221/2012 «Махмуд Худайбергенов проти Туркменістану» від 29 жовтня 2015 року (CCPR/C/115/D/2221/2012); № 2222/2012 «Ахмет Худайбергенов проти Туркменістану» від 29 жовтня 2015 року (CCPR/C/115/D/2222/2012); № 2223/2012 «Суннет Джаппаров проти Туркменістану» від 29 жовтня 2015 року (CCPR/C/115/D/2223/2012).
b Умовне покарання являє собою випробувальний термін, який умовно відстрочує або замінює покарання у вигляді позбавлення волі. Після першого вироку Зафар Абдуллаєв перебував під регулярним наглядом поліції і не відбував термін у в’язниці.