У січні 2018 року Арслана Бегенчова та Кервена Какабаєва звинуватили в ухиленні від військової служби та засудили до одного року ув’язнення. Ці два молоді чоловіки є Свідками Єгови. Вони відмовилися від військової служби через релігійні переконання. Вони готові пройти альтернативну цивільну службу, проте уряд Туркменістану досі не визнає основного права людини на відмову від військової служби з мотивів релігійних переконань і не пропонує жодної альтернативи військовій службі.

2 січня Арслана Бегенчова заарештували і утримували в слідчому ізоляторі до початку судового слухання. 17 січня суд визнав його винним в ухиленні від військової служби і засудив до одного року позбавлення волі. Бегенчов оскаржив несправедливе рішення суду.

У січні також заарештували Какабаєва. 29 січня його несправедливо засудили до одного року позбавлення волі. Під час судового розгляду Какабаєву не дозволили представити рішення Комітету ООН з прав людини, прийнятих на користь Свідків Єгови. На жаль, суд, мабуть, ніколи й не розгляне апеляційної скарги Какабаєва. Адміністрація в’язниці вчасно не передала Какабаєву документів, підготованих його адвокатами для подання скарги. Через це він не зміг підписати їх протягом 10 днів після винесення вироку, як цього вимагає закон.

Какабаєв вже вдруге відбуває покарання за відмову від військової служби з мотивів особистих переконань. У грудні 2014 року його засудили до двох років виправних робіт. Це означало, що протягом цього періоду 20 відсотків його заробітної плати йшло у держбюджет.

Влада Туркменістану заявляє, що поважає основні свободи своїх громадян. Проте вона відмовляється визнати право на відмову від військової служби з мотивів особистих переконань, ігноруючи при цьому всі заклики узгодити законодавство країни з міжнародними нормами.

У 2015 та 2016 роках Комітет ООН з прав людини виніс рішення проти Туркменістану у відповідь на 10 скарг, поданих Свідками, які відмовилися від військової служби з релігійних міркувань. У цих рішеннях Комітет засудив уряд Туркменістану за переслідування і ув’язнення Свідків через те, що вони дотримуються своїх переконань. У квітні 2017 року Комітет ще раз висловив своє занепокоєння стосовно того, що уряд Туркменістану «далі не визнає права на відмову від обов’язкової військової служби з мотивів особистих переконань». Він також виразив стурбованість «неодноразовими випадками судового переслідування та ув’язнення Свідків Єгови, які відмовляються від проходження обов’язкової військової служби». Комітет закликав Туркменістан впровадити альтернативну цивільну службу та припинити переслідування відмовників, а також звільнити всіх, хто в даний час перебуває у в’язниці за відмову від військової служби.

За останні кілька років уряд дещо змінив своє ставлення до тих, хто через сумління відмовляється від військової служби. Починаючи з грудня 2014 року до Свідків замість ув’язнення почали застосовувати інші види покарання: їх зобов’язували сплачувати 20 відсотків від заробітної плати протягом одного-двох років (Кервен Какабаєв отримав такий вирок у 2014 році) або їм призначали умовне покарання a. В лютому 2015 року звільнили останнього Свідка, якого ув’язнили за відмову від військової служби через особисті переконання. Та, на превеликий жаль, замість того щоб чітко визнати право на відмову від військової служби з мотивів особистих переконань, уряд Туркменістану знову зайняв колишню жорстку позицію. Про це яскраво свідчать недавні випадки ув’язнення Арслана Бегенчова та Кервена Какабаєва.

Арслан Бегенчов та Кервен Какабаєв не єдині, кого позбавили волі. Влада досі тримає у в’язниці Бахрама Хемдемова, Свідка Єгови, якого ув’язнили за те, що він користувався своїм правом на свободу віросповідання. Його арештували, коли у нього вдома в Туркменабаді проходило релігійне зібрання. Хемдемов, батько чотирьох дітей, перебуває у в’язниці з 2015 року. За останні два роки президент Туркменістану не раз оголошував амністію. І тисячі в’язнів підпали під амністію, окрім Бахрама Хемдемова. Всі його прохання про звільнення і досі залишаються без відповіді.

Свідки Єгови в Туркменістані з нетерпінням чекають на звільнення своїх одновірців. Вони сподіваються, що невдовзі влада Туркменістану почне поважати їхнє право на свободу совісті і віросповідання та встановить справедливість.