У десяти своїх нещодавніх рішеннях Комітет ООН з прав людини (далі — Комітет) закли́кав уряд Туркменістану виконувати зобов’язання захищати права своїх громадян a. У рішеннях, прийнятих у 2015 і 2016 роках, зазначалося, що уряд повинен припинити переслідування тих, хто відмовляється від військової служби з мотивів особистих переконань, і має дотримуватися умов Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, адже Туркменістан є його учасником.

Рішення Комітету ґрунтувалися на скаргах від 10 Свідків, поданих у вересні 2012 року. Цих чоловіків засудили за відмову від військової служби з мотивів особистих переконань. Дев’ятеро з них були ув’язнені і перебували в жахливих умовах. Відомо, що їх били і принижували. Вони також страждали від інфекційних захворювань та високої температури у брудних і переповнених камерах.

У кожному рішенні Комітету робився висновок, що Туркменістан порушив «свободу думки, совісті і релігії» осіб, котрі відмовилися від військової служби з мотивів особистих переконань. У справі дев’ятьох ув’язнених чоловіків Комітет заявив, що Туркменістан не виявив «гуманності і поваги до людської гідності», а також піддав їх «катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню».

Комітет заявив, що, аби усунути порушення, уряд Туркменістану зобов’язаний зняти записи про судимість згаданих Свідків, виплатити їм належну компенсацію, а також подбати, щоб його законодавство гарантувало «право на відмову від військової служби з мотивів особистих переконань». Крім того, Комітет закликав уряд провести ретельне й безстороннє розслідування повідомлень про неналежне поводження і притягнути до відповідальності всіх винних.

У 2013 році ще п’ятеро Свідків подали у Комітет скарги на покарання, яких їм довелося зазнати за відмову від військової служби з мотивів особистих переконань. Їхні адвокати сподіваються, що майбутні рішення будуть такими ж, як і попередні десять.

Одне з рішень Комітету, прийняте 15 липня 2016 року, стосувалося Навруза Насирлаєва. Коли його вперше призвали до війська у квітні 2009 року (у віці 18 років), він пояснив органам влади, що сумління не дозволяє йому брати участь у військовій службі. Водночас він зазначив, що готовий проходити альтернативну цивільну службу. Зрештою його визнали винним в ухиленні від військової служби і засудили до двох років позбавлення волі у колонії ЛБК-Е/12 міста Сейді. Там його періодично саджали у карцер та сильно били охоронці в масках.

У січні 2012 року, через місяць після звільнення, Навруза Насирлаєва вдруге призвали до війська. Він знову висловив готовність проходити альтернативну цивільну службу, але був визнаний винним за тим самим обвинуваченням і засуджений до ще двох років у «колонії суворого режиму» з «вкрай жалюгідними» умовами. Як і раніше, його сильно били охоронці та змушували виконувати принизливу роботу.

Рідні Навруза Насирлаєва теж постраждали. Невдовзі після того, як Комітет звернувся до уряду Туркменістану по відповідь на його скаргу, правоохоронці вчинили рейд на дім його сім’ї в Дашогузі та жорстоко повелися з членами його родини і гостями — очевидно, аби помститися за скаргу.

Хоча Навруза Насирлаєва було звільнено у травні 2014 року, він і досі потерпає від наслідків свого ув’язнення. Комітет зазначив, що він зазнав вкрай жорстокого поводження і був двічі засуджений за своє «послідовне рішення, що ґрунтується на його особистих переконаннях». Комітет висловився: «Відмова [Навруза Насирлаєва] від призову на обов’язкову військову службу була виявом його релігійних переконань... [а його] засудження і вирок рівнозначні зазіханню на свободу думки, совісті і релігії».

У 2012 році, в попередньому звіті про права людини в Туркменістані, Комітет наполіг, щоб уряд «припинив будь-яке переслідування осіб, що відмовляються проходити військову службу з огляду на сумління, а також звільнив тих, хто вже відбуває покарання у в’язниці». Уряд Туркменістану частково відреагував на цей заклик, звільнивши в лютому 2015 року останнього Свідка, ув’язненого за відмову від військової служби з мотивів особистих переконань. З того часу жоден Свідок не був позбавлений волі з цієї причини.

Однак, переслідуючи та засуджуючи тих, хто відмовляється від військової служби з мотивів особистих переконань, уряд Туркменістану продовжує порушувати міжнародне зобов’язання захищати права людини.

• З кінця 2014 року, уряд Туркменістану засуджує осіб, що відмовилися від військової служби з мотивів особистих переконань, до виправних робіт. Цей вид покарання зобов’язує відмовників сплачувати 20 відсотків від заробітної плати у держбюджет протягом одного-двох років. Наразі двоє Свідків Єгови виконують виправні роботи.

• В інших випадках посадовці чинять сильний тиск на відмовників, намагаючись змусити їх поступитися віруваннями, яких вони щиро дотримуються.

Приміром, 16 червня 2016 року місцевий дільничний та двоє представників військкомату прийшли додому до Артура Янгібаєва, Свідка, який подав петицію на проходження альтернативної цивільної служби. Службовці привели його до прокуратури, де він зазнав настільки сильного психологічного тиску, що був змушений написати відмову від попередньої петиції. Пізніше Артур Янгібаєв подав скаргу на дії службовців. Через три тижні ув’язнення його звільнили, присудивши 2 роки умовного покарання b.

Окрім поганого ставлення до відмовників від військової служби, Туркменістан також обмежує релігійну діяльність та накладає покарання за неї. У січні 2017 року Комітет ООН з боротьби проти тортур підготував доповідь, в якій закликав уряд Туркменістану «прослідкувати, щоб було проведено безстороннє розслідування катувань, яких, відповідно до заяв, зазнав у травні 2015 року Свідок Єгови Бахрам Хемдемов, а також розслідування арешту, сильного побиття і примусового утримування в наркологічному реабілітаційному центрі, яких у липні 2014 року зазнав Свідок Єгови Мансур Машаріпов». Мансура Машаріпова було звільнено після одного року ув’язнення. Ні Бахрам Хемдемов, якого визнали винним у незаконній релігійній діяльності, ні Мансур Машаріпов, якого заарештували на підставі сфабрикованих доказів через його релігію, не є винними у заявлених злочинах.

Свідки Єгови в Туркменістані сподіваються, що скоро уряд зробить необхідні кроки, аби вирішити ці справи на користь свободи релігії і совісті. Це було б виявом поваги до осіб, що дотримуються своїх переконань, а також свідченням добросовісного намагання покращити ситуацію з правами людини.