На жаль, кількість братів і сестер, які загинули під час війни в Україні, зростає. Вже 28 Свідків Єгови втратили життя.

Як повідомлялось у новинах, у перші тижні війни найжорстокіші бої велися в містах поблизу Києва. Там жило приблизно 4900 вісників, і понад 3500 з них втекли в безпечніші регіони.

Попри дуже важкі випробування наші брати і сестри зберігають міцну віру, і про це свідчать їхні розповіді.

Олександру, старійшині з Макарова, вдалося виїхати в центральну Україну. Однак він дуже переживав про чотирьох вісників зі своєї групи, з якими не було зв’язку. Щоб їх знайти, Олександр повернувся в зону бойових дій. Він розповідає: «Я усвідомлював: найдорожче, що є в Єгови,— це люди, які йому служать... Ми поїхали до одної з сестер... Коли ми приїхали на місце, то побачили, що подвір’я тої сестри розбомблене. Ми знайшли двері в сховище, але вони були закриті, і звідти ніхто не подавав звуків. В голову закралися найстрашніші думки». Олександр вибив двері і всередині побачив наляканих братів і сестер. Там було четверо вісників, а також їхні сусіди.

Один з цих вісників, Ярослав, сказав, що в підвалі вони провели вісім днів. Він пригадує: «Ми їли тільки печиво зі смальцем і пили по склянці води на день. Ми щодня читали Біблію і наші публікації та підбадьорювали одне одного. Коли ми почули, що на подвір’ї кличуть моє ім’я, то подумали, що солдати шукають мене, щоб забрати до війська. Я вже попрощався з життям... Але це був Олександр, який повернувся, щоб визволити нас. Ми вдячні Єгові за таку велику люблячу сім’ю, яка палко молилася за нас весь той час і навіть врятувала наші життя, ризикуючи власним».

Пилип і ще один брат вирішили привезти продукти тим, хто залишився в Бородянці. 17 березня на одному з блокпостів солдати конфіскували автомобіль Пилипа і продукти. Обох братів затримали, зв’язали їм руки, на очі натягнули шапки і відвели в підвальне приміщення, де в маленькій кімнаті вже було семеро людей. Потім братів перевели в камеру, де їх вночі допитували і били. Пилип сумнівався, що виживе. Він каже: «Я молився, щоб Єгова допоміг залишитись відданим».

Одного разу, коли Пилипа били, він почав уголос молитися про стареньких сестер, які лишились без харчів, про безпеку рідних і дякував Єгові за чудові роки служіння. Коли Пилипа повернули в камеру, він молився, щоб охоронці зрозуміли, що вони не становлять небезпеки. Обоє братів почали свідчити охоронцям; упродовж двох днів вони проповідували кожній зміні. Один ув’язнений чоловік зацікавився правдою і був дуже вдячний братам. 27 березня братів і того чоловіка відпустили.

Світлана, неодружена сестра з Бучі, два тижні не могла виїхати із зони бойових дій. Вона розповідає: «Як ніколи раніше я розуміла, що головне — це мир, який дає Єгова. Божий мир — це не просто знати, як повестися. Це повністю довіряти Єгові навіть тоді, коли не бачиш виходу».

По дорозі до Львова Світлана свідчила одній жінці та її племіннику. Сім’я, в якої Світлана мала ночувати, прийняла також ту жінку з племінником. Наступного дня жінка попросила, щоб їй показали Зал Царства. Вона також попросила Біблію і нашу літературу. Світлана й далі підтримує з нею контакт.

Дані станом на 12 квітня 2022 року. Ця статистика ґрунтується на інформації, отриманій від місцевих братів. Однак реальні цифри можуть бути вищими. Дані не є точними, оскільки з братами в деяких регіонах неможливо встановити зв’язок.

• 28 вісників загинуло

• 48 вісників зазнали поранень

• 40 778 вісників були змушені покинути свої домівки

• 278 помешкань зруйновано

• 268 помешкання сильно пошкоджені

• 746 помешкань зазнали незначних пошкоджень

• 1 Зал Царства зруйновано

• 9 Залів Царства сильно пошкоджені

• 26 Залів Царства зазнали незначних пошкоджень

• В Україні діє 27 комітетів з надзвичайних ситуацій

• 41 974 особи знайшли житло з допомогою КНС

• 18 097 вісників втекли в інші країни, де про них дбають одновірці