«Суд над лихими вчинками не швидко чиниться, через те й не лякається серце людське робити зло». Правдивість цих слів підтверджується в Україні, де щораз більше Свідків Єгови стають жертвами злочинів ненависті. Уряд України гарантує свободу поклоніння, і Свідки Єгови вдячні за це, але вони стурбовані тим, що проти них коїться дедалі більше злочинів ненависті і влада дозволяє, щоб винні залишалися без покарання.

З 2008 року в Україні скоєно 64 фізичних напади на Свідків Єгови під час здійснення ними їхньої релігійної діяльності або відразу після її завершення. У 16 випадках нападниками були православні священики.

Крім того, з 2008 по 2013 рік було здійснено 190 актів вандалізму проти Залів Царства, а також зроблено 13 спроб знищити ці будівлі шляхом підпалу. За 2012 і 2013 роки кількість актів вандалізму проти Залів Царства подвоїлася порівняно з чотирма попередніми роками.

До того ж напади стають дедалі серйознішими. У 2012 році в Донецькій області внаслідок підпалу були повністю знищені два Зали Царства. У 2013 році було вчинено два настільки жорстокі фізичні напади на Свідків, що через важкі травми жертви потребували тривалої госпіталізації.

Свідки шукали захисту у представників влади, але безрезультатно, оскільки правоохоронні органи не доклали зусиль для швидкого та ефективного розслідування справ і належного покарання злочинців.

Вандалізм. Коли в міліцію повідомляють про випадок правопорушення, вона або взагалі не реагує, або діє надто повільно. Якщо Свідки подають заяву про кримінальний злочин, органи правопорядку часто відмовляються порушувати кримінальну справу чи зволікають з її порушенням. Навіть якщо справу порушено, то прокуратура не висуває зловмиснику обвинувачень або ж суд призначає лише символічне покарання. З 2008 по 2012 рік у 111 випадках вандалізму органи влади не висунули правопорушникам жодного кримінального обвинувачення.

Фізичні напади. Часто міліція не веде належного розслідування справ, пов’язаних з нападами, або ж не докладає зусиль, щоб знайти винних. Коли порушується кримінальна справа, органи правопорядку рідко висувають обвинувачення чи карають злочинців. Якщо суд все ж таки призначає покарання, то воно не відповідає ступеню тяжкості злочину, оскільки напади не розглядаються як злочини ненависті.

Особливо жорстокий напад було здійснено 26 листопада 2013 року. Його жертвою став Олександр Трет’як, 41-річний Свідок, який повертався додому після здійснення релігійної діяльності. Троє чоловіків понад 20 хвилин безжалісно били пана Трет’яка. Він впізнав у нападниках Руслана Іванова, Анатолія Довганя, підполковника міліції у відставці, та його зятя Євгена Іглінського, інспектора ДАІ. Пану Трет’яку вдалося втекти, і його швидко госпіталізували з важкими тілесними ушкодженнями, зокрема з численними порізами, забоями, черепно-мозковою травмою та переломом носа.

Незважаючи на такий стан потерпілого, слідчий класифікував цей напад як завдання «легких» тілесних ушкоджень трьома «невідомими» особами. Після двох тижнів госпіталізації пана Трет’яка передчасно виписали з лікарні, оскільки подальша госпіталізація змусила б правоохоронні органи класифікувати напад як щось серйозніше, ніж «легке» правопорушення. Через важкі ушкодження він уже наступного дня був змушений знову лягти в лікарню. Загалом пан Трет’як провів на лікарняному ліжку 23 дні.

Нещодавно одному з нападників, Руслану Іванову, висунули обвинувачення, щоправда, після того, як він утік. Пан Трет’як боїться, що ці особи нападуть на нього знову. Він каже: «Я впевнений, що нападники керувалися релігійною ненавистю до Свідків Єгови і хотіли мене вбити».

В Україні понад 150 000 Свідків Єгови впродовж багатьох років мають свободу поклоніння. В минулому, якщо виникали труднощі, влада допомагала з їх розв’язанням. Свідки Єгови сподіваються, що правоохоронні органи в Україні робитимуть все для належного розслідування злочинів і притягатимуть правопорушників до відповідальності, аби злочинні дії не залишилися без покарання.