Для трьох учнів у містечку в штаті Керала, що в південно-західній частині Індії, 8 липня 1985 року почалося як звичайний шкільний день. Але того дня директор школи сказала дітям виконати в класі державний гімн «Джанаганамана» («Душа народу»). Усі присутні мали встати і заспівати гімн. Однак 15-річний Біджо і його молодші сестрички, 13-річна Біну Мол та 10-річна Бінду, не зробили цього. Оскільки ті діти були Свідками Єгови, їхнє сумління не дозволяло їм співати гімн, адже вони були переконані, що це ідолопоклонство і непослух їхньому Богові, Єгові.

В. Дж. Еммануель, батько цих трьох учнів, порозмовляв з директором і старшими вчителями, і всі вони погодилися, що діти можуть не співати гімну. Проте один працівник школи почув їхню розмову і розповів про неї іншим. Зрештою про все дізнався один з членів Законодавчих зборів штату, який підняв це питання на зборах, адже вважав, що поведінка дітей непатріотична. Невдовзі після цього головний інспектор шкіл штату наказав директору виключити дітей зі школи, якщо вони не будуть співати гімн. В. Еммануель звертався до керівництва школи з проханням поновити його дітей, але даремно. Він подав клопотання про розгляд цієї справи до Високого суду штату Керала. Коли цей суд виніс негативне рішення, він подав апеляцію у Верховний суд Індії.

11 серпня 1986 року Верховний суд відхилив рішення Високого суду штату Керала у справі «Біджо Еммануель проти штату Керала». Суд відзначив, що виключення дітей зі школи за «сумлінне дотримання релігійних переконань» — це порушення Конституції Індії. Суддя Чіннаппа Редді підкреслив: «Жодна норма закону... не зобов’язує особу співати». Суд зауважив, що право на свободу слова також включає право на мовчання і що на знак поваги достатньо просто стояти під час виконання державного гімну. Суд наказав керівництву школи поновити дітей-Свідків.

Суддя Редді зазначив: «Вони [Свідки Єгови] не співають державного гімну, незалежно від того, чи це «Джанаганамана» в Індії, «Боже, борони королеву» у Великобританії, «Всіяний зорями стяг» у США і так далі... Вони не роблять цього, бо щиро вірять та переконані, що їхня релігія не дозволяє їм брати участь у будь-яких обрядах, хіба що останні пов’язані з поклонінням Єгові, їхньому Богу».

Справа «Біджо Еммануель проти штату Керала» вкрай важлива, оскільки підтверджує, що не існує законних підстав змушувати когось іти проти свого сумління та релігійних переконань. Суд визнає, що основоположні права не є абсолютними і регулюються в інтересах охорони громадського порядку, моралі та здоров’я; все ж він обмежив право Держави накладати на своїх громадян самовільні й непомірні обмеження. У рішенні говорилося: «Змушувати кожного без винятку учня виконувати державний гімн, незважаючи на його свідому відмову, продиктовану релігійними переконаннями... означає явно порушувати права, гарантовані частиною 1(а) статті 19 і частиною 1 статті 25 [Конституції Індії]».

Постанова суду також захищає конституційні свободи меншин. Далі в рішенні сказано: «Ознакою справжньої демократії є спроможність навіть незначної меншини знайти в Конституції країни захист свого права на самобутність». Суддя Редді додав: «Наші власні погляди і відчуття тут недоречні. Якщо людина неудавано й сумлінно дотримується своїх вірувань, вони підлягають захисту згідно зі статтею 25 [Конституції]».

Рішення у справі «Біджо Еммануель проти штату Керала» широко друкувалося та обговорювалось в Парламенті. Воно включене у програму навчальних закладів, де викладається конституційне право. Про нього досі згадують в юридичних журналах та газетних статтях як про славнозвісне й вагоме рішення, що стало прецедентом, який сприяє терпимості в Індії. Це рішення великою мірою вплинуло на встановлення свободи релігії у багатонаціональному суспільстві. Воно стоїть на сторожі свободи слова в Індії, захищаючи її від загроз.

У той час усі члени сім’ї Еммануель зносили насмішки, тиск з боку органів влади і навіть погрози вбивством. Але вони зовсім не шкодують про те, що непохитно трималися своїх релігійних переконань. Бінду, одна з доньок, яка вже одружена і має дитину, каже: «На моє здивування, я познайомилася з адвокатом, який вивчав мою справу на юридичному факультеті. Він щиро подякував за те, що Свідки Єгови відстояли права людини у цій юридичній баталії».

В. Дж. Еммануель розповідає: «Нещодавно я випадково зустрів К. Т. Томаса, який колись був суддею Верховного суду. Коли він дізнався, що я — батько тих трьох дітей, яких було втягнено у справу про державний гімн, він привітав мене і сказав, що кожного разу, коли в нього з’являється нагода звернутися до групи юристів, він говорить про цю справу, адже вважає, що це була блискуча перемога у боротьбі за права людини».

Ось уже близько 30 років рішення у справі «Біджо Еммануель проти штату Керала» є однією з опор свободи слова в Індії. Свідки Єгови раді, що змогли внести свою частку в утвердження конституційних свобод для усіх громадян Індії.