Італія — одна з країн, яка найбільше постраждала від пандемії COVID-19. Згідно з вказівками Керівного органу, філіал в Італії надає нашим братам і сестрам практичну допомогу та духовну підтримку.

Три комітети з надзвичайних ситуацій дбають про потреби наших одновірців у північній, центральній та південній частинах Італії. Щоб знати, чого потребують вісники, брати з цих комітетів підтримують тісний зв’язок з районними наглядачами, які регулярно отримують інформацію від місцевих старійшин.

Крім надання практичної допомоги, місцеві старійшини допомагають вісникам залишатися духовно активними. Ось що розповідає районний наглядач Вільям Боселлі, який служить недалеко Мілану (одного з перших міст, що постраждало від пандемії): «Усі брати і сестри отримали вказівку залишатися вдома, але вони підтримують тісні стосунки одне з одним. Завдяки зібранням, які проводяться через відеозв’язок, вони також мають змогу підбадьорювати одне одного і розповідати про свою віру. Навіть літні брати й сестри приєднуються до зібрань через відеозв’язок і беруть у них участь. Думаю, що тепер, як ніколи раніше, збори стали згуртованішими».

До того ж разом з нашими одновірцями зібрання переглядає багато їхніх родичів, які не є Свідками Єгови. Одна сестра каже: «Мій чоловік ніколи не хотів іти на зібрання, однак тепер зібрання “прийшли” до нього. І, уявляєте, вони йому подобаються!»

Брати і сестри використовують кожну нагоду, щоб давати свідчення. Наприклад, коли наша сестра везла інвалідний візок одній літній сестрі, по дорозі її зупинили троє поліцейських на контрольно-пропускному пункті. Сестра пояснила, що хоче допомогти літній жінці, і показала їм перепустку. Потім вона дала кожному з них буклети «Яким ви бачите майбутнє?» і «Чи колись припиняться страждання?». Коли сестра поверталася, вони знову її зупинили. Цього разу поліцейські подякували сестрі за буклети і попросили більше інформації про надію, яку дає Біблія. Вони навіть покликали ще двох своїх колег, щоб ті приєдналися до розмови. Наша сестра з радістю показала їм сайт jw.org. Один з поліцейських сказав: «Пані, дуже дякуємо вам, ви справді додали нам оптимізму».

Брат Боселлі говорить: «Хоча мій обов’язок — підбадьорювати та потішати інших, я неабияк підбадьорююся сам, коли бачу, як мої одновірці залишаються духовно міцними і витривалими. Вони так щиро люблять Єгову, що я захоплююсь ними і на очі навертаються сльози. Вони — неймовірний подарунок від Єгови, без якого нам було б дуже важко».

Отже, незважаючи на складні обставини, наші брати й сестри залишаються духовно міцними і «через ці лиха ніхто не похитнувся» (1 Фессалонікійців 3:2, 3).