14 березня 2015 року в освітньому центрі Свідків Єгови в Паттерсоні (штат Нью-Йорк) відбувся випуск 138-го класу Біблійної школи «Гілеад»Товариства «Вартова башта». На цій події було понад 14 000 присутніх, включаючи тих, що зібралися в кількох інших місцях і дивилися трансляцію програми. Вона почалася зі звучання мелодії чотирьох нових пісень Царства, які пізніше виконали всі присутні a.

Ведучим програми був Джеффрі Джексон, член Керівного органу Свідків Єгови. У вступних словах він заохотив студентів не тримати набуті знання для себе, а використовувати їх на благо інших (2 Тимофія 2:2).

Брат Джексон обговорив приклад Мойсея. Упродовж певного часу його намет, по суті, був центром поклоніння ізраїльського народу. Та коли закінчили будівництво святого намету, центром правдивого поклоніння став він. Мойсей не мав права заходити в Найсвятіше святого намету, оскільки це міг робити лише первосвященик. Однак ми ніде не читаємо, що Мойсей нарікав на такі зміни. Навпаки, він віддано підтримував Аарона, який був призначений первосвящеником (Вихід 33:7—11; 40:34, 35). Який урок для нас? «Цінуйте обов’язки, але не тримайте їх тільки для себе»,— сказав брат Джексон.

«Чи ви злякаєтесь шелесту листочка?» Цю промову виголосив Кеннет Флодін, помічник комітету навчання Керівного органу. Він зауважив, що студенти можуть зіткнутися з труднощами, які лякатимуть їх, скажімо, з переслідуваннями чи складними завданнями. Звернувши увагу на слова з Левіт 26:36, він заохотив студентів дивитися на такі труднощі не як на щось нездоланне, а як на звичайний сухий листочок. Тоді брат Флодін наголосив на прикладі апостола Павла, котрий витривало зніс багато труднощів завдяки тому, що покладався на Єгову (2 Коринфян 1:8, 10).

«Чого ви шукаєте?» З такою промовою виступив брат Марк Сандерсон, член Керівного органу. Він обговорив принцип з Прислів’я 13:12, де сказано: «Сподівання, яке довго не здійснюється,— недуга для серця». На жаль, багато людей усе життя відчувають розчарування, бо цілим серцем шукають того, чого можуть ніколи не знайти, скажімо багатства чи слави.

За днів Ісуса деякі люди мали помилкові сподівання щодо Івана Хрестителя (Луки 7:24—28). Наприклад, хтось міг чекати філософа, який навчатиме якихось абстрактних понять. Такі люди сильно розчарувалися, адже Іван ніс конкретну звістку. Інші, можливо, сподівалися побачити чоловіка вражаючої зовнішності. Однак Іван носив вбрання бідних людей. Але ті, хто чекав на пророка, не розчарувались, адже Іван був не лише пророком, але й посланцем, який приготував дорогу перед Месією (Івана 1:29).

З огляду на це брат Сандерсон заохотив студентів шукати того, що має справжню цінність. Замість того щоб прагнути визнання чи особливого ставлення до себе, їм слід використовувати здобуті знання на благо інших. Вони робитимуть це, якщо будуть ділитися з іншими тим, чого навчилися в «Гілеаді», зміцнюватимуть віру братів та сестер і виявлятимуть до них любов. «Шукайте нагоди смиренно служити своїм братам і сестрам. Докладайте всіх зусиль, аби виконувати волю Єгови,— підсумував брат Сандерсон.— Тоді ви ніколи не розчаруєтесь».

«Годуйте голодних». З цією промовою виступив Джеймс Котон з відділу теократичних шкіл. Він підкреслив, що кожна людина прагне любові, цінування й визнання. Така потреба була навіть в Ісуса, і Єгова задовольнив її, коли промовив сердечні слова під час Ісусового хрещення (Матвія 3:16, 17).

Єгова наділив нас здатністю підбадьорювати й зміцнювати інших своїми словами і він очікує, що ми будемо використовувати її (Прислів’я 3:27). «Учіться шукати в інших щось добре, а тоді не стримуйте слів похвали»,— заохотив брат Котон. Щира похвала покаже нашим одновірцям, що їхні зусилля не марні.

«Добрий до останньої краплі». Так називалась промова Марка Нюмера, помічника комітету навчання. Звернувши увагу на приклад апостола Павла, брат Нюмер заохотив студентів робити більше, ніж від них очікується. Вони, подібно до Павла, відчуватимуть справжню радість, якщо «виливатимуть» себе заради інших (Філіппійців 2:17, 18).

Павло не опускав рук навіть перед лицем труднощів. Він, так би мовити, вилив себе до останньої краплі, адже саможертовно віддавав себе служінню аж до самої смерті. Павло міг по праву сказати: «Я... у забігу досягнув фінішу» (2 Тимофія 4:6, 7). Брат Нюмер спонукав студентів наслідувати Павла, віддано підтримуючи працю Царства там, де вони служитимуть.

Випадки зі служіння. Цю частину програми провів Майкл Бернетт, один з викладачів викладач школи «Гілеад». Він попросив деяких студентів відтворити випадки зі служіння, які вони мали за час перебування в Паттерсоні.

Студенти досягали хороших результатів, адже не пропускали жодної нагоди свідчити і намагалися доносити правду до людей їхньою рідною мовою, «мовою серця». Наприклад, один студент довідався, що в території, де він планував проповідувати, живе багато іспаномовних людей. Одного разу перед служінням він за допомогою програми JW Language вивчив кілька слів іспанською. Того ж дня він зустрів на вулиці іспаномовного чоловіка. Брат, пригадавши вивчені іспанські слова, почав розмову, після якої було розпочато вивчення Біблії з тим чоловіком і чотирма членами його сім’ї.

Інтерв’ю. Вільям Тернер, помічник службового комітету Керівного органу, взяв інтерв’ю у чотирьох студентів, які розповіли про себе, а також поділилися враженнями від навчання в «Гілеаді».

Студенти поділилися думками з програми навчання, які їх особливо підбадьорили. Для прикладу, один студент розповів, чого навчився з 10 розділу книги Луки. Сімдесят учнів, яких Ісус послав проповідувати, дуже раділи хорошими результатами, яких досягли у служінні. Хоча Ісус теж цим радів, він учив своїх учнів, що їхня радість має залежати не лише від результатів, а передусім від усвідомлення того, що їхні зусилля приємні Єгові. Це ще раз підкреслює той факт, що справжня радість залежить не від обставин, а від Божого схвалення.

Брат Тернер звернувся до студентів словами з Філіппійців 1:6, запевнивши їх, що Єгова, який «почав у [них] добру справу», далі буде з ними.

«Зосереджуйте погляд на Єгові». З цією промовою, яка була ключовою, виступив Семюель Герд з Керівного органу. Він сказав, що ми не можемо буквально бачити Єгову. Як же тоді нам зосереджувати на ньому свій погляд?

Один зі способів бачити Єгову — це вивчати його твориво, яке багато розповідає нам про нього. Більш того, Єгова «просвітив очі [нашого] серця» (Ефесян 1:18). Чим більше ми читаємо Біблію, тим більше дізнаємося про Єгову. А чим більше ми знаємо його, тим тіснішими стають наші стосунки.

Особливу увагу варто приділяти Євангеліям, оскільки слова і вчинки Ісуса показують нам, яким є Єгова. Ісус настільки точно віддзеркалював його особистість, що міг сказати: «Хто бачив мене, той бачив і Батька» (Івана 14:9).

Брат Герд заохотив присутніх не лише бачити Єгову крізь призму Ісусового життя, але й наслідувати його. Скажімо, подібно до Ісуса, який щедро годував інших, ми прагнемо докладати всіх зусиль, аби ділитися духовною їжею, яку отримали.

Чому важливо зосерджувати свій погляд на Єгові? Бо тоді ми матимемо таку ж упевненість, як псалмописьменник, котрий сказав: «Постійно я бачу Єгову перед собою. Він завжди праворуч від мене, тож я ніколи не похитнуся» (Псалом 16:8).

Закінчення. Після того як студентам вручили дипломи, один із них прочитав від імені класу сердечного листа вдячності. На завершення брат Джексон сказав випускникам, що те, чого вони навчатимуть, необов’язково завжди має бути чимось новим і вражаючим. У більшості випадків вони лише нагадуватимуть братам і сестрам добре знані їм істини. Брат Джексон також наголосив на важливості залишатися смиренними. Замість того щоб привертати увагу до себе і свого навчання в «Гілеаді», випускникам треба звертати увагу на Біблію та біблійні публікації. Так вони заохотять одновірців черпати духовні знання з тих джерел, які в них є, і не будуть знеохочувати тих, у кого немає можливості потрапити у школу «Гілеад». Програма випуску підбадьорила всіх присутніх і заохотила їх служити братам і сестрам.