У суботу 8 березня 2014 року, після п’яти місяців інтенсивного вивчення Біблії, відбувся випуск 136-го класу школи «Ґілеад». На цій школі для досвідчених служителів Свідки Єгови вчаться ефективно виконувати своє служіння і зміцняти віру одновірців. Усього програму почуло 11 548 осіб. Частина з них слухала її безпосередньо в освітньому центрі Свідків Єгови в Паттерсоні (штат Нью-Йорк), а інші — за допомогою відеотрансляції в різних місцях Канади, Пуерто-Рико, США та Ямайки.

«Майте такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса». Вступна промова Дейвіда Сплейна, члена Керівного органу Свідків Єгови і ведучого програми, ґрунтувалася на словах з Филип’ян 2:5—7: «Майте такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса». Коли Ісус був на землі, він не зосереджувався на своєму становищі, а смиренно віддавався виконанню дорученої Богом праці.

Наприклад, Ісус, відкидаючи спокуси Диявола, відповідав на кожну з них: «Написано»,— і цитував слова, з якими Мойсей колись звертався до ізраїльського народу (Матвія 4:4, 7, 10; Повторення Закону 6:13, 16; 8:3). Як помазаний син Бога, Ісус міг відповідати від свого імені і не опиратися на чиїсь слова, але, виявивши смирення, він показав, наскільки цінує те, що зробив Мойсей. Так і ми повинні визнавати, що інші мають здібності й таланти, та щедро хвалити їх.

Брат Сплейн також підкреслив, наскільки правильний склад розуму виявляв Ісус під кінець свого навчання на землі. Ісус сказав у молитві: «Я прославив тебе на землі, бо завершив працю, яку ти мені доручив. Тож тепер, Батьку, прослав мене: дозволь мені бути біля тебе і мати ту славу, яку я мав, коли ще був з тобою — до створення світу» (Івана 17:4, 5). Ісус не хотів мати більше честі, ніж мав раніше. Він лише просив, щоб, повернувшись на небо, міг зайняти своє попереднє становище, або, іншими словами, отримати своє попереднє завдання. Подібно й випускники «Ґілеаду» мають наслідувати Ісуса в тому, щоб зосереджуватися на праці, а не на становищі і бути задоволеними, навіть якщо не отримають додаткових завдань, коли повернуться туди, де служили.

«Жертвуй не жалкуючи». Вільям Маленфант, помічник комітету навчання Керівного органу, заохотив студентів наслідувати приклад саможертовності апостола Павла. Він не жалкував за тим, що залишив позаду задля служіння Богу, а натомість сказав: «Забуваючи те, що позаду, і тягнучись до того, що попереду, я намагаюсь досягти мети» (Филип’ян 3:13, 14).

Якщо студенти ітимуть на жертви і не жалкуватимуть про це, то будуть наслідувати вірних Божих служителів: як тих, хто жив у минулому, так і тих, хто живе в наші часи. Брат Маленфант процитував слова Клари Гербер Моєр, яка почала служити Єгові ще в дитинстві. Вона написала: «Яка ж це радість оглядатися назад, на понад 80 років служіння Богові і ні про що не жаліти! Якщо б я могла прожити своє життя ще раз, то жила б так само».

«Проповідуйте про Царство з ангелами і як ангели». Ґерріт Леш, член Керівного органу, скерував увагу студентів на два моменти, які варто цінувати проповідникам. По-перше, проповідники, звіщаючи добру новину про Царство, служать як Божі ангели, бо і єврейське, і грецьке слово, передане в Біблії як «ангел», можна також перекласти як «вісник». По-друге, студенти проповідують добру новину під проводом ангелів, як це робив учень Пилип (Дії 8:26—35).

Також брат Леш розповів кілька випадків з проповідницького служіння Свідків Єгови. Наприклад, Габіно, Свідок з Мексики, зазвичай стукає в двері один-два рази, але якось він постукав аж чотири рази. Двері відчинив чоловік, який сказав, що мить тому ледь не вкоротив собі життя. «Коли ви постукали вчетверте,— поділився чоловік,— мотузка вже була на моїй шиї. Але я зняв її і відчинив двері. Дякую вам за наполегливість, інакше б я повісився».

Подібні випадки іноді можуть бути збігом обставин. Але, як ми знаємо, багато з цих випадків є підтвердженням того, що всесвітньою проповідницькою працею керують Божі ангели (Об’явлення 14:6).

«Благословенні ті, кого поважають». Майкл Бернетт, викладач школи «Ґілеад», продовжив цю тему, навівши приклад Ябеца, нащадка Юди. Ябец, який «був поважаний більше від своїх братів», молився до Бога: «Коли б Ти, благословляючи, поблагословив мене, і побільшив границю мою, і рука Твоя була зо мною, і зробив охорону від лиха» (1 Хронік 4:9, 10).

Студенти наслідуватимуть приклад гідного поваги Ябеца, якщо будуть конкретними у своїх молитвах. Зокрема вони можуть просити в Бога, щоб він допоміг їм досягнути мети навчання у школі «Ґілеад». Також буде доречно просити в Бога охорони від лиха, але просити не про те, щоб Бог повністю оберіг їх від якоїсь біди, а щоб допоміг не тривожитися надмірно про її наслідки і не піддатися сильному смутку. Бог відповів на молитву Ябеца і відповість також на молитви студентів «Ґілеаду».

«Полум’я не гасіть». Промова Марка Нюмера, викладача школи «Ґілеад» і помічника комітету навчання, ґрунтувалася на словах з 1 Фессалонікійців 5:16—19. Щоб горів буквальний вогонь, потрібне паливо, доступ кисню, а також необхідно підтримувати жар. Подібно студентам треба поєднувати три складові, щоб і далі служити з ентузіазмом.

По-перше, «завжди радійте» (1 Фессалонікійців 5:16). Радість, наче паливо, може підтримувати ентузіазм. Щоб розвивати її, студентам потрібно роздумувати над тим, які благословення приносить схвалення Єгови. По-друге, «безперестанку моліться» (1 Фессалонікійців 5:17). Молитва — немов кисень, завдяки якому вогонь горить. Намагаймося робити свої молитви довшими і виливаймо серце перед Богом. По-третє, «за все дякуйте» (1 Фессалонікійців 5:18). Якщо наше серце буде сповнене вдячністю, це допоможе зберігати теплі взаємини з Єговою і з братами. Брат Нюмер заохотив випускників: «На противагу холодному критичному духу розвивайте тепле почуття вдячності».

«Хваліть Єгову разом з небозводом». Сем Роберсон, викладач теократичних шкіл, взяв за основу для свого вступу вислови з Біблії, які показують, що сонце, місяць і зорі хвалять Єгову (Псалом 19:2; 89:38; 148:3). Він сказав, що студенти теж вихваляли Єгову. Тоді було відтворено випадки, які нещодавно трапилися з ними у служінні. Ось приклад: студент, їдучи автомобілем, пригальмував, щоб чоловік в інвалідному візку міг перетнути вулицю. Чоловік виявив за це вдячність, а студент подякував йому у відповідь. Між ними зав’язалася розмова, і чоловік погодився на безкоштовне біблійне вивчення. Упродовж наступних тижнів студент «Ґілеаду», проводячи вивчення, зміг дати свідчення кільком людям, які відвідували цього чоловіка. Так у результаті першої розмови було розпочато ще сім біблійних вивчень.

«Зміцнюйтесь Божим навчанням». Дональд Гордон, помічник видавничого комітету, взяв інтерв’ю у двох подружніх пар цього класу. Один з братів, які давали інтерв’ю, згадав, що впродовж навчання студентам часто наводили слова з Ефесян 3:16—20 і наголошували, що вони зміцнятимуться, якщо виявлятимуть смирення, будуть доступними і визнаватимуть, що Єгова і далі має багато роботи для кожного Свідка. Одна з сестер сказала, що їй дуже сподобалося, як викладач «Ґілеаду» заохотив студентів бути подібними не до великої риби в малій посудині з водою, де немає місця для росту, а до маленької рибки у великому океані. Вона говорить: «Я взяла для себе урок: якщо буду поводитися в організації Єгови як менша, він допоможе мені зростати духовно».

«Нехай Єгова пам’ятає вас з прихильністю». Марк Сандерсон, член Керівного органу, виголосив ключову промову програми, тема якої ґрунтувалася на уривку з молитви Неемії: «Боже мій, пам’ятай мене з прихильністю» (Неемії 5:19; 13:31, «Переклад нового світу», англ.). Неемія не боявся, що Єгова забуде про нього і про ті зусилля, яких він докладав у служінні. Натомість він просив Бога пам’ятати, любити і благословляти його.

Подібно й студенти можуть не сумніватися в тому, що Єгова пам’ятатиме їх з прихильністю, якщо вони будуть застосовувати важливі уроки, яких навчилися на «Ґілеаді». Наприклад, головною спонукою їхнього поклоніння має бути щира любов до Єгови (Марка 12:30). Авраам усім серцем любив Єгову, і Бог любив та пам’ятав його. Навіть через тисячу років після смерті Авраама Бог називав його «друг Мій» (Ісаї 41:8).

Далі брат Сандерсон заохотив студентів любити своїх ближніх, особливо християнських братів і сестер (Марка 12:31). Наслідуючи доброго самарянина, що став «ближнім чоловікові, який потрапив до рук розбійників», вони мають виявляти ініціативу і давати допомогу тим, хто її потребує (Луки 10:36). Щоб проілюструвати цю думку, він навів приклад Ніколаса Ковалака, випускника школи «Ґілеад», який служив обласним наглядачем. Брат Ковалак був знаний за свою теплоту і любов. Якось він заохотив роз’їзного наглядача і його дружину бути старанними, плануючи служіння «на початку дня, на початку тижня, на початку місяця, на початку року». Але, поспостерігавши кілька днів за сестрою, він сказав їй: «Забудь мої слова. Ти вже працюєш надто багато. Збав темп, щоб тебе вистачило надовго». Ця добра, чуйна порада допомогла сестрі залишатися в повночасному служінні десятки років.

На завершення брат Сандерсон заохотив студентів триматися мети свого навчання — вчити інших (2 Тимофія 2:2). Якщо вони виконуватимуть свої завдання, то зможуть підтримувати і зміцнювати братство, будучи впевненими, що Єгова пам’ятатиме їх з прихильністю (Псалом 20:2—6).

Закінчення. Після вручення дипломів один з випускників прочитав лист подяки від імені класу. А тоді 15 студентів заспівали без музичного супроводу 123-тю пісню з пісенника «Співайте Єгові», яка має назву «Пастирі — дари від Бога».