У Північному морі, неподалік від західного узбережжя німецької землі Шлезвіг-Гольштейн, розкидані маленькі острови, які називаються Халліген. На них мешкає близько 300 осіб. Як Свідки Єгови доносять їм біблійну звістку? (Матвія 24:14).

До деяких островів Свідки добираються поромом. А щоб порозмовляти з людьми на інших островах, невеличка група Свідків вирушає в особливу мандрівку: долає приблизно п’ять кілометрів морським дном. Як їм це вдається?

Весь секрет криється в припливах і відпливах. Майже кожних шість годин рівень води у Північному морі біля островів Халліген піднімається та спадає приблизно на три метри. Під час відпливу велика частина океанічного дна стає суходолом, і по ньому Свідки можуть пішки дістатися трьох островів.

Як відбувається така мандрівка? «Аби добратися до одного з островів Халліген, потрібно йти близько двох годин,— розповідає досвідчений провідник групи, на ім’я Ульріх. — Зазвичай ми йдемо босоніж, бо так подорожувати морським дном найзручніше. Та в холодну погоду ми мандруємо у взутті».

Враження від такої подорожі просто незабутні. Ульріх ділиться: «Здається, що ти подорожуєш іншою планетою. В одному місці морське дно замулене, в іншому — кам’янисте, а ще в іншому — вкрите килимом морських водоростей. Навколо ширяють морські птахи, повзають краби та метушаться інші тваринки». Деколи група перетинає струмки, які утворюються біля берегів під час відпливу і німецькою називаються «пріле».

На тих, хто вирушає в таку подорож, чигають небезпеки. Ульріх застерігає: «Можна легко загубитися, особливо коли море вкриває туман. Тож ми використовуємо компаси і GPS-пристрої та уважно стежимо за графіком відпливів і припливів, щоб дістатися берега до припливу».

Чи варто докладати таких зусиль? Ульріх розповів про одного чоловіка, якому вже за 90 і який регулярно читає журнали «Вартова башта» і «Пробудись!». «Якось,— пригадує Ульріх,— ми не зайшли до нього, бо в нас було обмаль часу. Ми вже вирушали назад, як він наздогнав нас на своєму велосипеді і запитав: “Хіба ви не дасте мені «Вартової башти»?” Ми з радістю дали йому журнал».