За останні роки до Європи ринув великий потік біженців з країн Африки, Близького Сходу та Південної Азії. Державні органи та місцеві добровольці докладають зусиль, щоб надати таким людям харчі, притулок та медичну допомогу.

Однак біженцям потрібна не лише фізична допомога. Багато з них зазнали сильних емоційних потрясінь і тому дуже потребують потіхи. Свідки Єгови у Центральній Європі докладають великих зусиль, аби надати їм емоційну підтримку. Вони вислуховують їх і потішають думками з Біблії.

З серпня 2015 року Свідки Єгови з понад 300 зборів в Австрії та Німеччині несуть розраду біженцям. Свідки помітили, що біженців особливо цікавлять біблійні відповіді на такі запитання:

• Чому у світі стільки страждань?

• Що стається після смерті?

• Яка добра новина міститься в Біблії?

• Чи Бог має ім’я?

• Хто такі Свідки Єгови?

У період з серпня по жовтень 2015 року місцеві Свідки замовили у центральноєвропейському філіалі понад чотири тонни біблійної літератури, щоб безкоштовно пропонувати її біженцям.

Більшість біженців розмовляють лише своєю рідною мовою. Тому Свідки Єгови використовують веб-сайт jw.org, який містить статті та відео сотнями мов. «Деколи ми спілкуємося за допомогою жестів, ілюстрацій чи малюнків»,— говорять Маттіас і Петра, які допомагають біженцям у Ерфурті (Німеччина). Свідки також користуються програмою для вивчення мов JW Language, котра допомагає ділитися біблійною звісткою рідною для біженців мовою. Крім того, вони використовують багатомовну програму JW Library, щоб зачитувати біблійні уривки та показувати відеоролики.

«Люди збиралися біля нас цілими юрбами,— розповідає подружжя Свідків зі Швайнфурта (Німеччина).— За дві з половиною години ми роздали близько 360 публікацій. Дехто з вдячності кивав нам головою». Вольфганг, доброволець з містечка Діц (Німеччина), розповідає: «Біженці дуже радіють, що ними хтось цікавиться. Деколи вони просять літературу п’ятьма чи шістьма мовами».

Чимало біженців, тільки взявши до рук публікації, відразу починають їх читати, а дехто навіть повертається, щоб подякувати. Ілонка, Свідок з Берліна, говорить: «У нас взяли літературу двоє молодих чоловіків. Через півгодини ці чоловіки повернулися і принесли нам у подарунок трохи хліба. Вони вибачилися, що більше не мають чим віддячити».

Соціальні працівники, урядовці та місцеві жителі дуже цінують зусилля Свідків. «Дякую! — вигукнув один соціальний працівник, який піклується 300 біженцями.— Дуже вам дякую за те, що так турбуєтеся благополуччям чужинців!» Інший соціальний працівник похвалив Свідків за те, що вони залишають біженцям змістовний матеріал для читання їхньою рідною мовою, і пояснив, що «життя цих людей зараз зводиться лишень до триразового харчування».

Стефан та його дружина Маріон, які живуть в Австрії, пояснили мету своєї діяльності двом патрульним поліцейським. Поліцейські подякували їм і попросили дві книжки. Маріон зауважує: «Поліція постійно хвалить нас за те, що ми робимо».

В Австрії одна жінка, яка часто жертвує речі для біженців, помітила, що Свідки приходять до них, хоч би якою була погода. Якось вона сказала Свідкам: «Звичайно, таким людям потрібна матеріальна допомога, але найбільше їм потрібна потіха та надія. І саме це ви їм несете».