Свої погляди щодо поховальних церемоній ми ґрунтуємо на вченнях Біблії.

•   Горювати через смерть близької людини цілком нормально. Ісусові учні оплакували смерть своїх близьких (Івана 11:33—35, 38; Дії 8:2; 9:39). Тож ми не ставимось до похорону як до приводу для застілля (Екклезіаста 3:1, 4; 7:1—4). Натомість ми вважаємо його нагодою для вияву співчуття (Римлян 12:15).

•   Мертві перебувають у стані несвідомості. Незалежно від нашого етнічного чи культурного походження, ми уникаємо обрядів і звичаїв, в основі яких лежить небіблійне вірування, наче мертві є при свідомості і впливають на живих (Екклезіаста 9:5, 6, 10). До таких звичаїв належать нічні пильнування біля померлого, поминки, принесення померлому їжі та якихось речей, розмови з покійним, звертання до нього з проханнями, а також звичаї, пов’язані з удівством. Ми не дотримуємося усіх цих обрядів і звичаїв, бо слухаємося біблійного наказу: «Відділіться... і більше не торкайтесь нечистого» (2 Коринфян 6:17).

•   Мертві можуть повернутися до життя. Біблія вчить, що настане воскресіння і прийде час, коли смерті більше не буде (Дії 24:15; Об’явлення 21:4). Така надія додає нам сил, щоб надмірно не горювати за померлими. Ця надія допомагала також раннім християнам (1 Фессалонікійців 4:13).

•   Біблія заохочує до скромності (Прислів’я 11:2). Ми не дивимось на похорон як на можливість похизуватися своїм соціальним чи матеріальним статусом (1 Івана 2:16). Ми не влаштовуємо пишних та видовищних похоронів, мета яких вразити присутніх надмірно дорогою труною чи розкішним вбранням.

•   Ми нікому не нав’язуємо своїх вірувань щодо поховальних церемоній. Таким чином ми дотримуємось біблійного принципу: «Кожен з нас сам за себе відповість перед Богом» (Римлян 14:12). Однак коли нам дають можливість, то ми намагаємось «з лагідністю та глибокою повагою» пояснити свої вірування (1 Петра 3:15).

 Місце. Якщо члени сім’ї померлого вирішують влаштувати похоронну церемонію, її проводять в будь-якому вибраному ними місці. Це може бути, наприклад, Зал Царства, похоронний дім, приватне помешкання, крематорій чи цвинтар.

 Церемонія. Частиною похоронної церемонії є біблійна промова, яка виголошується для розради тих, хто в жалобі. У ній пояснюється, що Біблія каже про смерть і надію на воскресіння (Івана 11:25; Римлян 5:12; 2 Петра 3:13). На похороні можуть пригадати хороші риси померлого і, можливо, підкреслити, у чому він залишив гарний приклад віри (2 Самуїла 1:17—27).

 Крім того, присутні можуть заспівати пісню, що ґрунтується на Біблії (Колоссян 3:16). Церемонія завершується молитвою (Філіппійців 4:6, 7).

 Збір грошей. Ми не беремо плати за релігійні служби, в тому числі за поховальні церемонії. Також на своїх зібраннях ми не проводимо збору грошей (Матвія 10:8).

 Присутні. Ми радо вітаємо усіх, хто виявляє бажання бути присутнім на похоронній програмі в Залі Царства, у тому числі не-Свідків. Як і будь-яке інше наше зібрання, похорон є відкритим для широкого загалу.

 Кожен Свідок приймає щодо цього власне рішення, керуючись своїм навченим Біблією сумлінням (1 Тимофія 1:19). Але ми не беремо участі в релігійних церемоніях, які не узгоджуються з Біблією (2 Коринфян 6:14—17).