Я народився в невеликому містечку Сан-Хуан-Чанкалаїто, у штаті Ч’япас, що в Мексиці. Моя сім’я належить до нащадків майя, а точніше до народності чоль. Я був п’ятим з 12 дітей. У дитинстві разом з братами і сестрами ми вивчали Біблію зі Свідками Єгови. На жаль, у той час я не застосовував того, про що дізнавався з Біблії.

 У 13-річному віці я вже був наркоманом і злодієм. Я пішов з дому і ніколи не затримувався в одному місці надовго. У 16 я почав працювати на плантації коноплі, з якої робили марихуану. Десь через рік вночі ми переправляли човном велику кількість марихуани. Раптом на нас напали озброєні до зубів члени конкуруючого наркокартелю. Щоб врятуватися від куль, я пірнув у річку, поплив вниз за течією і винирнув далеко від того місця. Після цього я втік до США.

 У Сполучених Штатах я продовжив торгувати наркотиками і влип у ще гіршу історію. У 19 років мене посадили до в’язниці за грабіж і замах на вбивство. Там я вступив у банду і став ще жорстокішим. Через це мене перевели до в’язниці суворого режиму в місті Льюїсберг (штат Пенсільванія).

 У льюїсберзькій в’язниці я поводився ще гірше. Мене одразу ж прийняли в стару банду, бо я мав її татуювання. Я став справжнім звіром, постійно встрявав у бійки. Одного разу ми влаштували жорстоке побоїще прямо на тюремному подвір’ї. В хід йшли бейсбольні бити і спортивні гирі. Щоб нас розігнати, охоронцям довелося використати сльозогінний газ. Після цього мене перевели у спецблок для особливо небезпечних злочинців. Я був вкрай агресивним і зневажав усіх навколо. Міг без вагань жорстоко когось побити. Це мені навіть подобалось. І я не відчував жодних докорів сумління.

 У спецблоці більшість дня я проводив у камері. Щоб якось убити час, я почав читати Біблію. Пізніше жінка-охоронець дала мені посібник для вивчення Біблії «Ви можете жити вічно в Раю на землі» a. Читаючи цю книжку, я згадував багато з того, чого мене в дитинстві навчали Свідки Єгови. Лише тоді я усвідомив, яким жорстоким став і як низько скотився. Також я згадував про свою сім’ю. Я знав, що двоє з моїх сестер стали Свідками Єгови. Я подумав: «Та ж вони будуть жити вічно! — і запитав себе:— А що мені заважає?» Після цього я твердо вирішив змінити своє життя.

 Я розумів, що мені не вдасться змінитися без допомоги інших. Тому перш за все я помолився до Єгови про допомогу. Потім я написав листа у філіал Свідків Єгови в США і попросив про біблійне вивчення. Філіал подбав про те, щоб брати з місцевого збору сконтактувалися зі мною. В той час дозвіл відвідувати мене мали тільки родичі, тому один брат зі збору почав писати мені листи і надсилати біблійну літературу. Так він розвивав моє бажання змінюватися.

 Я зробив важливий крок на шляху до змін, вирішивши покинути банду, членом якої був багато років. Ватажка банди також утримували в спецблоці, і ми бачились під час прогулянок. Одного дня я підійшов до нього і сказав, що хочу стати Свідком Єгови. На моє здивування, він відповів: «Якщо ти кажеш правду, то роби це. Я не буду змагатися з Богом. Але якщо це просто привід, щоб вийти з банди, ти знаєш, що тебе чекає».

 Протягом наступних двох років я робив великі зміни. Коли охоронці в’язниці побачили мої зусилля, то почали ставитись до мене менш суворо. Наприклад, вони перестали вдягати на мене наручники, ведучи з камери в душову. А один з охоронців навіть заохотив мене продовжувати змінюватися. Зрештою останній рік ув’язнення я провів у в’язниці мінімального рівня безпеки. У 2004 році після 10-річного ув’язнення мене звільнили та на тюремному автобусі депортували в Мексику.

 У Мексиці я швидко знайшов Зал Царства Свідків Єгови. На перше зібрання я прийшов у тюремній робі, бо кращого одягу просто не мав. Незважаючи на це, Свідки тепло мене зустріли. Доброта, яку вони до мене виявили, переконала мене, що це справжні християни (Івана 13:35). Старійшини збору домовились, щоб зі мною проводили біблійне вивчення. Через рік, 3 вересня 2005 року, я охрестився і став Свідком Єгови.

 У січні 2007 року я розпочав повночасне служіння; це означає, що кожного місяця я проповідую 70 годин, допомагаючи людям зрозуміти Біблію. У 2011-му я закінчив Біблійну школу для неодружених братів (тепер Школа для проповідників Царства). Це навчання допомагає мені краще виконувати обов’язки в зборі.

 У 2013 році я одружився з моєю любою Пілар. Не раз вона казала з гумором, що ніяк не може повірити у все те, що я розповідаю про своє минуле. І справді, мій злочинний спосіб життя повністю залишився в минулому. Ми з дружиною впевнені, що мені вдалося змінитись тільки завдяки Біблії (Римлян 12:2).

 Я відчуваю, що слова Ісуса, записані в Луки 19:10, стосуються мене особисто. В цьому вірші говориться: «Син людський прийшов відшукати і врятувати те, що втрачене». Я більше не почуваюсь «втраченим», або загубленим у житті. Також я більше нікому не роблю зла. Тепер, коли завдяки Біблії в моєму житті з’явилася гідна мета, я маю мир з іншими, а найголовніше — добрі стосунки з моїм Творцем, Богом Єговою.