Моя сім’я родом з Тонги, країни, яка розташована на південному заході Тихого океану і складається з приблизно 170 островів. Ми жили дуже просто — не мали ні електрики, ні машини. Зате в нашому будинку була проточна вода і ми тримали кілька курок. Під час шкільних канікул я і мої два брати допомагали татові на сімейній плантації. Ми вирощували банани, ямс, таро і маніок. Плантація, а також різні підробітки дозволяли татові забезпечувати сім’ю. Як і багато людей в нашій території, ми всі дуже поважали Біблію і регулярно ходили до церкви. Все ж ми вірили, що єдиний шлях до щасливого життя — це переїхати в багатшу країну.

 Коли мені було 16, наш дядько допоміг нам переїхати у США, в Каліфорнію. Ми й не думали, що звикнути до нової культури буде так важко. Звичайно, фінансове становище нашої сім’ї покращилося, але нам було нелегко, бо ми жили в бідному районі, де процвітали злочинність і наркоманія. Вночі ми часто чули стрілянину. Більшість сусідів жили в страху перед бандами злочинців. Багато хто носив вогнепальну зброю, щоб захищатися і вирішувати суперечки. У мене досі в грудях є куля на згадку про одну таку суперечку.

 В старших класах я дуже хотів бути «своїм» серед ровесників. Тому все частіше і частіше брав участь у буйних гулянках, напивався, бився і вживав наркотики. З часом я став залежним від кокаїну. Щоб купити наркотики, я почав красти. Хоча ми з сім’єю постійно ходили до церкви, там я ніколи не чув порад, як протистояти тиску однолітків, коли вони підбивають до чогось поганого. Через жорстоку поведінку мене багато разів арештовували. Моє життя котилося у прірву. Зрештою я опинився у в’язниці.

 Якось у 1997 році один в’язень побачив у мене Біблію. Тоді були різдвяні свята — час, який більшість людей у Тонзі вважає дуже святим. Він спитав, чи я знаю, як Біблія описує народження Христа. Але я не знав. Тоді він показав мені цю розповідь у Біблії. Виявилось, там ні слова не говориться про численні різдвяні традиції і обряди (Матвія 2:1—12; Луки 2:5—14). Я був шокований і захотів дізнатися більше. Той в’язень відвідував зібрання, які Свідки Єгови щотижня проводили у тюрмі, і я вирішив приєднатися до них. На зібраннях обговорювали біблійну книгу Об’явлення. Хоча я майже нічого не розумів, я бачив, що все, чого там вчили, було взяте з Біблії.

 Коли Свідки запропонували мені індивідуальні заняття з вивчення Біблії, я з радістю погодився. Я дізнався, що в майбутньому на землі буде рай (Ісаї 35:5—8). Також я зрозумів, що з такою поведінкою, як у мене, Бог Єгова не дозволить мені бути в обіцяному раю. Щоб подобатися Богу, мені треба було кардинально змінитися (1 Коринфян 6:9, 10). Тож я твердо вирішив тримати свій гнів під контролем, а ще кинути курити, напиватися і вживати наркотики.

 У 1999 році, коли термін мого ув’язнення добігав до кінця, мене перевели у табір для мігрантів. Більш ніж рік я не мав контакту зі Свідками Єгови. Але це не похитнуло моєї рішучості робити зміни в житті. У 2000 році уряд скасував мій дозвіл на перебування у Сполучених Штатах і мене депортували в Тонгу.

 Вдома я зразу знайшов Свідків Єгови і продовжив вивчати з ними Біблію. Мені дуже подобалися наші заняття. Також мене вразило, що Свідки у Тонзі всі свої вчення базували тільки на Біблії, так само, як Свідки у США.

 У нашій місцевості тато був шанованою людиною, бо займав відповідальне становище в церкві. Тому, коли він та інші члени моєї сім’ї дізнались, що я спілкуюся зі Свідками Єгови, вони дуже обурились. Але пізніше батьки раділи, бо побачили, що Біблія допомогла мені кинути погані звички і стати хорошою людиною.

 Все ж одна річ стала для мене справжнім випробуванням. Маю на увазі традиційний у Тонзі напій, який дуже полюбляють чоловіки і щотижня п’ють його годинами. Цей напій варять з коріння п’янкого перцю кава, і він має заспокійливі та снодійні властивості. Повернувшись зі Штатів додому, я почав майже кожного вечора ходити в бар, де збирались любителі цього напою, і пив його доти, доки повністю не відключався. Але проблема була не тільки в цьому. Через свою звичку я багато часу проводив з людьми, які не поважали біблійні норми. Зрештою я усвідомив, що моя поведінка ображає Бога. Тому, щоб мати Боже схвалення і благословення, я поборов свої погані звички.

 Я почав ходити на всі зібрання Свідків Єгови. Спілкування з людьми, які намагаються робити те, що подобається Богові, допомагало мені опиратися спокусам. У 2002 році я охрестився і став Свідком Єгови.

 Я такий вдячний Богу за терпіння до мене. У Біблії сказано: «Єгова... виявляє до вас терпеливість, бо не хоче, щоб хтось був знищений, він хоче, щоб усі прийшли до каяття» (2 Петра 3:9). Бог, без сумніву, вже давно міг знищити цей старий зіпсутий світ, але він чекає, доки такі люди, як я, зміняться і стануть його друзями. Я дуже радію, що тепер можу допомагати їм у цьому.

 Єгова витягнув мене з прірви. Я більше не краду, щоб мати гроші на згубні звички. Навпаки, я намагаюсь допомогти своїм сусідам та іншим людям стати друзями Єгови. Серед Свідків Єгови я зустрів свою кохану дружину Тею. У нас народився синочок, і наша сім’я по-справжньому щаслива. Разом ми розповідаємо людям про чудову надію, яку дає Біблія — надію жити вічно у мирі в раю на землі.