Я народився на півночі Мексики у місті Сьюдад-Обрегон і був п’ятим з дев’яти дітей. Тато мав невеличку ферму на окраїні міста. Нам дуже подобалося там жити, і наша сім’я була щаслива та дружня. На жаль, коли мені було лише п’ять років, ферму знищив ураган і нам довелося переїхати в інше місто.

 З часом тато почав добре заробляти, але одночасно став пити. Це погано впливало на його стосунки з мамою і на нас. Ми почали красти в тата цигарки і курити. Вже в шість років я вперше напився. Дуже скоро батьки розійшлися, а моє життя покотилося в прірву.

 Мама пішла жити до іншого чоловіка і забрала нас з собою. Він взагалі не давав їй грошей, а прожити на її мізерну зарплату було нереально. Тому ми з братами і сестрами хапалися за будь-яку роботу, лиш би якось звести кінці з кінцями. Я чистив взуття перехожим, продавав хліб, газети, жувальну гумку та інші речі. А щоб знайти їжу, тинявся містом і порпався у смітниках біля багатих будинків.

 Коли мені було десять, один чоловік запропонував працювати з ним на міському сміттєзвалищі. Я погодився, кинув школу і пішов з дому. Той чоловік платив мені менше долара в день, а годував їжею зі смітника. Я жив у халабуді, яку сам зробив з того, що знайшов на звалищі. Весь час мене оточували люди, які брудно лаялися та поводились аморально. Багато з них були наркоманами і п’яницями. То був найгірший період у моєму житті. Не було ночі, щоб я не плакав від страху. Мені було дуже соромно, бо я був бідний і неграмотний. На сміттєзвалищі я прожив десь три роки, а потім переїхав в інший штат Мексики. Там я працював на полях — збирав квіти, бавовну, цукрову тростину і картоплю.

 Через чотири роки я повернувся у Сьюдад-Обрегон. Моя тітка, яка була знахаркою, дозволила мені пожити у своєму домі. Там мене стали мучити нічні кошмари, почалась депресія і з’явились думки про самогубство. Одної ночі я молився до Бога: «Господи, якщо ти є, дай мені знайти тебе. Я буду служити тобі вічно. Якщо правдива релігія існує, допоможи знайти її».

 Мене завжди тягнуло до Бога. Ще дитиною я ходив у різні церкви і цікавився різними релігіями, але всюди мене чекало розчарування. Я бачив, що там не вчать Біблії і я не стаю ближчим до Бога. У деяких церквах на першому місці були гроші, а в інших прихожани були дуже аморальні.

 Коли мені було 19, чоловік моєї сестри розповів, що розмовляв зі Свідками Єгови про використання зображень у поклонінні Богу. Він взяв Біблію і прочитав слова з Вихід 20:4, 5, які забороняють робити різьблених ідолів. У п’ятому вірші сказано: «Не вклоняйся і не служи їм, бо я, твій Бог Єгова,— Бог, який вимагає цілковитої відданості». Потім чоловік сестри спитав: «Чи Бог наклав би таку заборону, якби робив за допомогою зображень чуда і хотів, щоб люди їм поклонялися?» Це питання змусило мене задуматися. Тож ми ще кілька разів зустрічалися і розмовляли на біблійні теми. Мені настільки подобалися ці розмови, що час пролітав просто непомітно.

 Пізніше я пішов з ним на зібрання Свідків Єгови. Мені дуже сподобалося те, що я там побачив і почув. Навіть хлопці і дівчата брали участь у програмі. Мене вразило, як впевнено вони трималися на сцені. Я подумав: «Як добре тут вчать!» Я мав довге волосся і виглядав дуже неохайно, але Свідки все одно зустріли мене з теплотою. Одна сім’я навіть запросила на вечерю після зібрання.

 Я почав вивчати Біблію зі Свідками і дізнався, що Бог Єгова є нашим люблячим Батьком, який дбає про людей незалежно від їхніх статків, становища в суспільстві, національності чи освіти. Він дійсно безсторонній Бог (Дії 10:34, 35). Нарешті я знайшов місце, де міг задовольнити свою жагу до духовного. Порожнеча в душі почала зникати.

 Моє життя докорінно змінилося. Я перестав курити, пити і лаятися. Почала зникати озлобленість, яку я відчував з самого дитинства. Мене вже не мучили нічні кошмари. Зникло почуття неповноцінності, спричинене тяжким дитинством і браком освіти.

 У мене чудова дружина, яка любить Єгову і в усьому мене підтримує. В організації Свідків Єгови я є роз’їзним наглядачем і відвідую духовних братів і сестер у різних зборах, щоб підбадьорювати їх і навчати. Біблія зцілила моє серце, а навчання від Бога змінило мій розум. Я перестав соромитися самого себе.