«Коли я народилась, обоє моїх батьків служили Єгові,— розповідає Рейчел, яка тепер живе в Домініканській Республіці.— На жаль, коли мені було 7 років, тато обірвав усі зв’язки з народом Єгови і став запеклим противником правди. Він робив усе, щоб я не служила Єгові. Наприклад, він пропонував мені мобілку, подорож у Діснейленд, навіть кредитну картку, якщо я пообіцяю покинути Єгову. Потім він почав бити мене і казати, що “виб’є з мене Єгову”. Він говорив, що якщо я не зможу ходити чи говорити, то й не піду на зібрання. Але він помилявся. Я і далі, незважаючи ні на що, ходила на зібрання.

 Батько ніколи не бив мене у присутності мами. Синці на моєму тілі він пояснював уроками з бойових мистецтв. (Він же і наполіг на цих уроках.) Він пригрозив: якщо я про все розкажу мамі, він поб’є і її.

 Я була маленька і боялася батька, тому нічого не розповідала мамі. Але я про все розповідала Єгові. Біля нашого дому в штаті Меріленд (США) був ліс, куди я ходила на довгі прогулянки. У лісі я вилазила на один дуб, зручно вмощувалася на гілці і розмовляла з Єговою. Я розповідала йому про свої почуття і про те, що хочу робити для нього, коли виросту,— якщо він тільки допоможе мені дожити до того часу. Також я говорила з ним про новий світ, про сім’ю, яку мені хотілося б мати, про життя в мирі і спокої, без болю і страху.

 Усі старання мого батька зруйнувати мої стосунки з Єговою були марні. Хоч би що він робив, я завжди відчувала, що Єгова поряд, що він підтримує мене. Бог додавав мені сил і допомагав залишатися вірною йому.

 Я охрестилася, коли мені було 10 років, а через 2 роки почала служити піонером. Спочатку батько ні про що не здогадувався, але коли дізнався, так вдарив мене по обличчю, що в мене був вивих щелепи.

 Дехто відраджував мене від піонерського служіння, казав, що я замолода. Багато молодих Свідків у моїй місцевості не ставили духовних цілей. Вони ходили на вечірки, розважалися, вони жили в своє задоволення. Іноді з’являлася думка: “Може, і мені пожити так, як мої ровесники?” Але як тільки в мене з’являлися такі думки, я розмовляла про це з Єговою.

 Коли мені було 15 років, зі мною сконтактувалось престижне модельне агентство. Вони запропонували мені дорогий контракт і роботу в Мілані (Італія). Я могла стати моделлю, з’являтись у дорогому одязі на подіумах і бачити свої фотографії в журналах. Пропозиція звучала спокусливо. На той час я вже майже 3 роки служила піонером. Я подумала: “Ця робота дасть мені фінансову стабільність. Я зможу служити піонером багато років і не думати про те, як себе забезпечити”. Батько вже не жив з нами, тож гроші були б не зайвими і для мами.

 Я молилася до Єгови: ходила в ліс і, як завжди, розмовляла з Єговою на гілці свого дуба. Я радилася з мамою, яка вже багато років піонерувала. Також я поговорила з досвідченим старійшиною. Слова, які він мені показав з Біблії, стали для мене відповіддю Єгови. Старійшина звернув мою увагу на Екклезіаста 5:4, де сказано: “Коли даєш обітницю Богові, то не зволікай її виконати... Що пообіцяв, те виконай”. Я пообіцяла Єгові багато робити в служінні йому, а ця робота могла стати мені на заваді. Вона могла зашкодити моїм стосункам з Єговою. Тож я відмовилась від пропозиції агентства.

 Єгова вислухав мої дитячі молитви! Я не тільки жива, а й маю щасливу сім’ю. Мій чоловік Хазер служить старійшиною, а 9-річний син Коннор — неохрещений вісник. У повночасному служінні я вже майже 27 років.

 Мені приємно згадувати, як, сидячи на гілці дуба, я довго розмовляла з Єговою. Я благала його про допомогу і бачила, як він відповідає мені. Він утішав мене, зміцнював і вів по житті. Я не раз переконувалась у тому, що Єгова — чуйний і добрий батько. Я щаслива, що вирішила служити йому і не відступила від свого рішення».