У 2005 році Саубхаґ’я з Індії втратила свого коханого чоловіка, годувальника сім’ї, і лишилася сама з трирічною донечкою Меґханою. Після смерті чоловіка жінка залишилася без засобів до існування.

 Горю Саубхаґ’ї ніхто не співчував. Навіть серед родичів вона не знаходила підтримки. В їхніх очах вона була жебрачкою, і вони не раз говорили їй, що вона для них тягар. У пошуках розради Саубхаґ’я почала ходити в місцеву церкву, але і там до неї ставилися зневажливо, тому що вона була бідна. Вона хотіла знайти роботу і стати незалежною від інших, але її нікуди не брали.

 Саубхаґ’я розповідає: «Я не бачила виходу, тож задумала накласти на себе руки. Але я знала, що без мене донька пропаде, тому вирішила вкоротити життя нам обом». Доведена до відчаю, Саубхаґ’я поїхала купити отруту.

 Коли Саубхаґ’я поверталася додому, в поїзді до неї заговорила Свідок Єгови на ім’я Елізабет. Саубхаґ’я сказала, що шукає роботу, і Елізабет запропонувала їй допомогти з пошуками. Під час розмови Елізабет сказала, що їде на біблійне вивчення. Саубхаґ’я ходила до багатьох церков, але ніколи не чула, щоб люди вивчали Біблію. Елізабет запросила жінку в гості, щоб розповісти їй більше про біблійне вивчення.

 Саубхаґ’я приїхала додому, все ще думаючи про самогубство. Але втілити свій задум їй не вдалося. Виявилося, що родич забрав кудись Меґхану і її немає вдома. Саубхаґ’я вирішила почекати на повернення доньки.

 Тим часом вона зайшла до Елізабет. Елізабет була їй дуже рада. Вона показала жінці книжку «Чого насправді вчить Біблія». Саубхаґ’я відразу звернула увагу на розділ «Де перебувають померлі?». Це питання хвилювало її відтоді, як помер чоловік. Того ж дня Саубхаґ’я погодилась на біблійне вивчення.

 Елізабет запросила Саубхаґ’ю на конгрес, який мав проходити наступного тижня. Програма торкнулася її серця, і вона захотіла стати Свідком Єгови. А коли вона приїхала додому після конгресу, їй запропонували роботу.

 Саубхаґ’я продовжила вивчати Біблію. Тепер вона вже не думала про самогубство — їй було заради чого жити. Вона охрестилась. Пізніше охрестилась і Меґхана. Сьогодні вони служать сталими піонерами, а Меґхана допомагає як віддалений доброволець в одному з перекладацьких офісів в Індії.

 Саубхаґ’я і Меґхана дуже вдячні Елізабет, що вона підійшла до Саубхаґ’ї в поїзді, розповіла їй правду з Біблії і була небайдужа до її проблем. Також вони надзвичайно вдячні Єгові. Меґхана каже: «Якби ми не пізнали правду, нас уже давно б не було. Ми з мамою щасливі. Ми з нетерпінням чекаємо часу, коли нарешті обіймемо нашого тата, розкажемо йому про Єгову і про те, як Єгова врятував нам життя».